МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
ім. В.Г.КОРОЛЕНКА
До 100-річчя відділу
бібліотекознавства
МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ БІБЛІОТЕК:
ТРАДИЦІЇ, ІННОВАЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ
Матеріали регіональної науково-практичної
конференції
2 листопада 2004 р.
Харків ХДНБ 2005
УДК 023
(063)
ББК
Ч734.2я 431
М 54
Методична діяльність бібліотек: традиції, інновації,
перспективи. Матеріали регіональної науково-практичної кон-ференції,
присвяченої 100-річчю відділу бібліотекознавства.
2 листопада 2004 р. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка; Уклад.
О.П.Кунич. – Х., 2005. – 145 с.
У матеріалах конференції представлено повідомлення
фахівців найбільших універсальних наукових бібліотек країни та вищих закладів
освіти. Висвітлено основні напрями методичної роботи бібліотек різних регіонів
України, стан та перспективи безперервної освіти бібліотеч-
них кадрів. Відображено розвиток методичної роботи в ХДНБ
ім. В.Г.Короленка, історію першого в країні відділу бібліотекознавства, з
утворенням якого започатковано наукову роботу в галузі бібліотечної справи.
Укладач О.П.Кунич
© Харківська державна наукова
бібліотека ім. В.Г.Короленка
У різні періоди майже 120-річної діяльності Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка її методична робота мала характерні напрямки, тенденції, завдання і техно-логії, які формувалися та змінювалися в залежності від поглядів суспільства на призначення бібліотек. Методичні функції почали здійснюватися з утворенням відділу бібліотекознавства, а їх підґрунтя закладалося ще за часів фундації книгозбірні – у 80–90-х роках ХІХ ст. Цей період досі залишається мало висвітленим щодо взаємодії з навколишнім бібліотечним середовищем, тому розглядатиметься детальніше.
Відкрита 8 жовтня 1886 р. завдяки громадській ініціативі, бібліотека неймовірно швидко набуває визнання, стає широко відомою. До неї звертаються з проханнями поділитися досвідом діяльності: ”неоднократно обращались лица, желающие устро-ить общественные библиотеки в других городах (Сумы, Радом, Астрахань, Симферополь, Пенза) с просьбой ознакомить с постановкой дела в Харьковской библиотеке”. З цією ж метою відвідали ХГБ директор Миколаївської та члени правління Чернігівської, Херсонської громадських бібліотек, на що ”Прав-ление давало им объяснения, а также уставы, правила, отчеты и т.п., могущие дать требуемые сведения” (12). Рік потому зверталися Смоленський міський голова, Аккерманська міська управа, громадські бібліотеки Великолуцька, Нижегородська, Сімферополя, Херсона, бібліотечні діячі з Томська, Коте-льника. Отже, методична робота як надання допомоги бібліоте-кам на замовлення здійснювалася з перших років діяльності ХГБ, хоча термін ”методична” з’явився набагато пізніше.
На розвиток
взаємозв’язку ХГБ з бібліотечною громад-ськістю впливали різні фактори. У цей
час розширювалася мережа бібліотек Російської імперії, особливо публічних (у
50-ти губерніях центральної Росії їх кількість у 1884 р. становила 509, за два
роки – 642, у т.ч. на Україні 111, у 1894 р. – 792). Зростав інтерес до роботи
бібліотек, у т.ч. до справ ХГБ, яка активно вивчала кращі надбання вітчизняної
та зарубіжної бібліотечної справи, експериментувала, перебувала в постій-ному
пошуку оптимальної організації, адекватної потребам суспільства. Справами
бібліотеки завідували збори її користувачів. Демократичне управління,
високоосвічене й авторитетне правління, творчий підхід його членів до виконання
розподілених обов’язків (завідування касою, передплата видань, ведення
каталогів, нагляд за абонементом, підтримка зв’язків з авторами, видавцями,
вченими товариствами, бібліотеками тощо), активна підтримка громадськості
давали плідні резуль-тати в різних сферах діяльності. Бібліотечні взаємозв’язки
– один з них.
Дієвими каналами інформування про справи публічної бібліотеки в Харкові були авторитетні часописи “Книжный вестник”, “Образование”, “Вестник воспитания”, “Русская шко-ла” і, звичайно ж, видавнича продукція ХГБ, яка користувалася великим попитом. Серед перших видань – “Устав Харьковской общественной библиотеки,” друковані щорічні (до 1915 р.) звіти, систематичні каталоги. Віддаючи належне розвитку кому-нікаційних функцій ХГБ, Ф.А.Павловський (укладач першого звіту ХГБ) ініціював 1890 р. видання газети "Листок библио-теки“. Спеціальною комісією був розроблений проект видання, одначе: “Министр Внутренних Дел признал не подлежащим удовлетворению ходатайство Правления Библиотеки о разреше-нии ему издавать в г. Харькове с разрешения предварительной цензуры ... бесплатную газету под названием «Листок Харьков-ской Общественной библиотеки» – засвідчує звітна документа-ція (11).
Встановлювалися і підтримувалися безпосередні зв’язки з бібліотеками країни. На прохання ХГБ надсилати видавничу продукцію у 1890–91 рр. відгукнулися Астраханська, Воро-незька, Велико-Луцька, Нижегородська, Саратовська, Симферо-польська, Херсонськаа публічні бібліотеки, а також Бібліотека Осолинських у Кракові. За кілька років кількість таких благодійників сягала тридцяти.
Про допомогу ХГБ
іншим книгозбірням, тобто, в сучасно-му розумінні, методичну роботу,
наголошували діячі бібліотеч-ної галузі. Так, голова Ради Кременчуцької міської бібліотеки
А.І.Богомолов зауважував, що ХГБ була “поучительным примером подражания не для
одной из открытых недавно во многих городах нашого обширного Отечества
Общественных Публичных библиотек”, а сам особисто “начал черпать воду живую из
неиссякаемого источника плодотворной деятельности Харьковской общественной
библиотеки…”, ще за часи фундації бібліотеки у Кременчузі, тому „ по своему
внешнему виду и внутренним распорядкам... библиотека… явилась осколком своей
alma matеr” (10). Ювілейну збірку “Десятилетие Харьковской общественной
библиотеки” можна прилучити до небагатьох на той час видань з бібліотекознавства. Збірка
вийшла друком за підтримки В.П.Даневської, яка пожертвувала на її видання свій
гонорар за статтю “Десятилетие Харьковской общественной библиотеки” у журналі
“Обозрение”.
Розвивалося партнерство з громадськими організаціями, які опікувалося проблемами бібліотечного будівництва, зокрема з Харківським товариством поширення у народі грамотності (ХТГ). Особливо результативною була співпраця з Комітетом з влаштування сільських бібліотек ХТГ (організованим 1894 р. за пропозицією проф. В.Я.Данилевського), спрямована на організа-ційно-методичну підтримку народних бібліотек, практичну допомогу в поповненні фондів, дослідження їх діяльності тощо. На 1897 р. у Харківській губернії працювало 105 таких бібліотек, а через десять років – 395 (найбільший показник у Російській імперії).
У 1903 р. розпочалася робота зі створення відділу бібліо-текознавства. Аргументуючи його доцільність на зборах колективу, Л.Б.Хавкіна констатувала: “В России до сих пор ... нет ни библиотечных союзов, ни библиотечных съездов, выста-вок, музеев. Вследствие этого каждой библиотеке приходится эмпирическим путем доискиваться лучших способов ведения дела” (4). Зосередження у бібліотеці наукових матеріалів з бібліотечних питань дозволяло б, на її думку, по-перше, дбати про покращання власних справ, по-друге, сприяти іншим бібліо-текам в удосконаленні діяльності. Таких завдань, визначених на 17-му році існування ХГБ, не ставила жодна бібліотека країни. Реалізація програми відділу дозволила сформувати унікальну колекцію документів з різних питань бібліотекознавства, яка стала підґрунтям для розвитку методичних функцій ХГБ, науково-професійної діяльності в галузі бібліотечної справи. З’явилися публікації про відділ у іноземній та вітчизняній періодиці. Поряд з Л.Б.Хавкіню, О.С.Чемпковським, А.А.Дид-рихсоном доля відділу була пов’язана з іменами М.А.Гель-феріха, В.В.Патокова, А.П.Комарова, А.П.Кодлубовського, а також М.О.Маслова та М.Г.Плєского, які кілька років працюва-ли в комісії правління, відповідальної за його справи.
З організацією
відділу бібліотекознавства більш цілеспря-мованими і регулярними стали зв’язки
з найбільшими росій-ськими, зарубіжними книгозбірнями, громадськими
організаці-ями. З’являються ґрунтовні бібліотекознавчі розробки, роблять-ся перші
кроки в представленні їх на різних авторитетних форумах. На третьому з’їзді
російських діячів з технічної і професійної освіти (1904 р.) Л.Б.Хавкіна
висуває перший проект бібліотечної освіти в Росії. На міжнародній виставці у
бельгій-ському місті Льєжі (1905 р.) репрезентуються досвід діяльності ХГБ та
праця Л.Б.Хавкіної “Библиотеки, их организация
и техника” (С.-Пб, 1904 р.). Пізніше бібліотека брала участь у таких зборах
бібліотечної громадськості: Перший всеросійський з’їзд з бібліотечної справи
(С.-Пб.,1911 р.), Перший за-гальноземський з’їзд зі статистики народної освіти
у Харкові (1913 р.), з’їзд з питань позашкільної освіти та влаштування розумних
розваг (1915 р.). Незмінною складовою названих форумів були експонати відділу
бібліотекознавства.
Краще відчувати „бібліотечний пульс” країни допомагали партнерські стосунки з Російським бібліологічним товариством у С.-Петербурзі та з організованою у його складі секцією бібліотекознавства; з Російським бібліографічним товариством у Москві, комісією з бібліотекознавства, яка працювала при ньому. Плідною була багаторічна співпраця з Товариством бібліотекознавства, створеним на базі секції бібліотекознавства. Серед 29 установ, в основному столичних, що були в складі Товариства на рік фундації, єдиною громадською бібліотекою була харківська. Представляли ХГБ кілька років М.О.Маслов та М.І.Антоконенко (вони займалися тоді справами відділу бібліотекознавства), активну участь у його роботі брала Л.Б.Хавкіна. ХГБ сприяла Товариству у формуванні бібліотеки, підтримала проведення загальноросійського дослідження народних і громадських бібліотек (1908–09 рр.), підсумкові матеріали якого констатували: “В приемах выдачи книг по карточной системе сказывается нередко влияние Харьковской Общественной Библиотеки…“, надсилала за його пропозицією матеріали для Лейпцизької виставки друкарської справи і графіки (1914 р.) тощо. Різнопланову інформацію про ХГБ зустрічаємо на шпальтах заснованого Товариством першого професійного журналу „Библиотекарь”.
Прогресивною ініціативою, підтриманою ХГБ, була орга-нізація Л.Б.Хавкіною перших в країні бібліотечних курсів при університеті ім. Шанявського у Москві (1912 р.). Схвалюючи організацію Російського бібліотечного товариства (1916 р.), бібліотека реалізовувала проект утворення однієї з перших в країні його філій (при ній працював пункт запису до товариства).[1]
Лютнева і жовтнева революції, боротьба за національну незалежність, зміна політичних режимів у 1917–1920 рр. висували нові пріоритети в бібліотечному будівництві. Як найбільша бібліотечна установа Харкова, ХГБ співпрацює з новоутвореними владними структурами в реалізації нових завдань, а також з громадськими організаціями – ХТГ, товарис-твом „Просвіта”, харківським відділенням Російського бібліо-течного товариства, які деякий час ще зберігали вплив на регіональну бібліотечну політику. За підтримки бібліотеки, активної участі Л.Б.Хавкіної та ХТГ, у Харкові в системі поза-шкільної освіти були організовані перші в Україні курси з підготовки бібліотечних кадрів (1917 р.). Працівники ХГБ брали участь у підготовці бібліотечного губернського з’їзду, штаб якого працював при бібліотеці у 1918 р., проведенні губерн-ського з’їзду з позашкільної освіти (1919 р.). Ухвалена на ньому постанова щодо упорядкування бібліотечної сітки Харківщини реалізовувалася також за активної підтримки бібліотеки, на базі якої тоді працювала комісія з вироблення програми будівництва бібліотечної мережі губернії.
У 1919 р. за рішенням Всеукраїнського Революційного комітету ХГБ реорганізовано в Центральну громадську бібліо-теку. Її працівники залучалися до реалізації “Обязательного постановления Харьковского губисполкома о национализации библиотек”, згідно з яким усі бібліотеки громадського та приватного користування Харкова та губернії оголошувалися державним надбанням, до перерозподілу між бібліотечними установами реквізованої літератури. Наприкінці 1920 р. у регіо-ні функціонувала поновлена мережа бібліотек (843 центральних, районних, повітових, сільських книгозбірень, 886 хат-читалень), яка поступово переходить під опіку держави і методичний вплив Центральної бібліотеки.
На 20-ті роки, які називають роками „ренесансу” бібліо-течної справи України, припадає формування базових засад науково-методичної та організаційно-методичної роботи бібліотеки. Багаторічні традиції інноваційної діяльності, роботи відділу бібліотекознавства, швидкого реагування на численні запити бібліотек, партнерства з громадськими організаціями були підґрунтям, на якому закладалася система методичної роботи, орієнтована на нові завдання бібліотек. Завідувала бібліотекою Н.І.Чепіга, заступником була її сестра М.І.Румни-цька. Прогресивні і високоосвічені фахівці, працюючи в бібліо-теці понад двадцять років і підтримуючи кращі її традиції, вони багато в чому сприяли адаптуванню колективу до нових реалій часу.
Бібліотека
співпрацювала тоді з Бібліотечним підвідділом Головполітосвіти УСРР, якому
підпорядковувалася, була пред-ставлена в об’єднаній бібліотечній раді,
створеній при ньому, Харківській губернській бібліотечній секції. Разом з
останньою проводилися, наприклад у 1921 р., загальноміська бібліотечна
конференція, семінари бібліотекарів (раз на тиждень близько
6 місяців), курси для зав. хатами-читальнями (тривали 2,5 мі-сяці). Розвитку
коопераційних засад бібліотечної та методичної роботи сприяла реалізація
резолюції Харківської губернської бібліотечної наради, організованої за участю
бібліотеки
(1922 р.), особливо конструктивних положень щодо створення Рад бібліотек (при
центральних, районних та волосних книгозбірнях), введення у повітові центральні
ради представ-ників від волосних бібліотечних установ, скликання губернських
бібліотечних конференцій. При бібліотеці була організована Міська бібліотечна
рада (1922 р.), згодом – Рада передвижників та Об’єднання дитячих бібліотек
(1925 р.). Підтримувалися постійні зв’язки з об’єднанням наукових бібліотек
Харкова (створеного 1925 р.), яке на правах секції входило до загальноміського
бібліотечного об’єднання.
З отриманням статусу Центральної округової (зі зміною в Україні системи районування у 1925 р.), а через незначний проміжок часу – міжокругової бібліотеки (водночас з держав-ними бібліотеками в Одесі, Києві, Катеринославі та Херсоні), діапазон методичної діяльності книгозбірні розширився. Як допоміжний апарат Управління політосвіти (УПО), бібліотека ім. В.Г.Короленка виконувала за його вказівками бібліогра-фічну, методичну, інспекційно-інструкторську роботу. Методи-чна допомога надавалася бібліотекам Харківщини, закріплених округів, а також інших регіонів, найчастіше на замовлення.
Провідне місце в методичній роботі посідали консульта-ційний та дитячий відділи (організовані відповідно у 1920 та 1916 рр.). У ній також брали участь кабінет марксизму-лені-нізму, відділи абонемента, іноземний, україніки, єврейський та інші. Консультаційний відділ, очолюваний Б.О.Боровичем, зарекомендував себе своєрідним методичним центром Харкова: проводив методичні наради, семінари, інструктажі з питань опанування бібліотечної техніки, комплектування фондів, ката-логізації, організації масових заходів, довідкового обслугову-вання. Оскільки велику увагу бібліотечної громадськості привертав досвід організації у ньому предметного каталогу, проблеми предметної каталогізації були серед домінуючих і висвітлювалися в Харкові та на запрошення колег в Одесі, Москві, Ленінграді та інших містах країни. У центрі постійної уваги були актуальні бібліотекознавчі питання, новації провід-них українських, російських, зарубіжних бібліотек та ін. установ, наприклад, Кабінету бібліотекознавства та Книжкової палати в Москві, про які доповідала О.Д.Татарінова (дочка Д.І.Багалія) за результатами наукового відрядження. У середині 20-х років, коли в країні набула активного розвитку екскурсійна діяльність, бібліотека ділиться своїм досвідом з колегами із Ленінграда, Москви, Вітебська, Нижнього Новгорода, Смолен-ська та інших міст Росії, Білорусії, Далекого Сходу, Середньої Азії, Сибіру.
Науково-методична робота розвивалася на хвилях спочат-ку повільного, дедалі активнішого зростання по всій країні наукового бібліотечно-бібліографічного руху. Організовуються Всенародна бібліотека України (ВБУ), Бібліотека Рум’янцевсь-кого музею у Москві, Центральна наукова бібліотека у Харкові (на базі університетської). Співробітництво з ними, а також з Українською Книжковою палатою, Українським науково-дос-лідчим інститутом книгознавства, Науково-дослідчою комісією бібліотекознавства та бібліографії при ВБУ, Кабінетом бібліоте-кознавства в Москві, а пізніше Інститутом бібліотекознавства дозволяло сфокусувати інтелектуальний потенціал колективу на вирішенні першочергових завдань бібліотечно-бібліографіч-ного будівництва.
Великою є заслуга в розвитку науково-методичної діяль-ності Б.О.Боровича (Фінкельштейна), видатного бібліотечного діяча, бібліотекознавця, книгознавця, бібліографа, ініціатора утворення предметного каталогу (14). Праці та статті Бориса Осиповича з методології предметного каталогу були відомі не тільки в СРСР, вони позитивно оцінювалися видатними бібліотекознавцями, бібліографами А.Калішевським, О.Покров-ським, Д.Баликою. Аналізуючи стан бібліографії на Україні за 1928 р., М.Ясиньський зауважував: „Активну участь у науково-дослідчій роботі бере також Харківська Державна Публічна Бібліотека ім. Короленка, зосереджуючи свою увагу головним чином на питаннях, зв’язаних з предметовим каталогом”, при цьому як підтвердження наводилися публікації Б.О.Боровича. З того часу за Харковом закріплюється статус центру предметної каталогізації в Україні. Серед інших проблем бібліотекознавства – запровадження в країні міжнародної десяткової класифікації. М.Габель поділилася своїми думками відносно цього в статті ”Вопрос о международной десятичной классификации в русской литературе” (5).
Важлива складова науково-методичної роботи бібліотеки 20-х років – забезпечення організації у Харкові всеукраїнських зборів бібліотечної еліти та делегування працівників на найважливіші форуми бібліотекарів, книгознавців, бібліографів, що проходили в УСРР, СРСР, РСФСР, за межами країни. Це, наприклад, Перша всеукраїнська нарада робітників книги (Харків,1923 р.), де доповідала Н.І.Чепіга. На Першій конферен-ції наукових бібліотек УСРР (Київ,1925 р.), в центрі уваги, була доповідь Б.О.Боровича, яким: „ ... переконливо доводилося, що предметний принцип у змозі охопити усі напрями знань та культури, деталізуючи їх відповідно до потреб розвитку сучас-ної науки, оперативно пристосовувати до зміни системи знань...” (6). Значних зусиль було докладено до організації Всеукраїнської клубно-бібліотечної наради (1925 р.), 1-го Всеукраїнського з'їзду робітників бібліотек (Харків, 1926 р.), який відбувся на базі ЦДБ ім. В.Г.Короленка. Прийняті на ньому резолюції, були ухвалені Колегією НКО УСРР і стали важливою настановою для розвитку бібліотечної галузі напри-кінці 20-х – 30-х років, а також методичної роботи бібліотеки. Делегувалися співробітники на першу (Москва, 1924 р.), та другу (Ленінград, 1926 р.) Всеросійські конференції наукових бібліотек на перший та другий Всеросійські бібліографічні з'їзди (1924, 1926р.) та інші історичні форуми, на яких репрезентували свої напрацювання з бібліотекознавства та бібліографознавства. Відтоді це стало постійною практикою.
Сторінки літопису науково-методичної діяльності ЦДБ 20-х років засвідчують також причетність до роботи Науково-дослідчої комісії бібліотекознавства та бібліографії ВБУ. Так, із обговорених цією комісією у 1928–29 рр. доповідей, дві були репрезентовані Б.О.Боровичем (про предметні каталоги та красне письменство в наукових бібліотеках). Бібліотека була представлена в Бібліографічній комісії при УАН, перший пленум якої (Київ, 1927 р.) став помітним етапом в організації бібліографічної роботи в Україні, у Каталографічній комісії, утвореній Укрнаукою (1926 р.) з метою розробки проекту української каталографічної інструкції, брала участь у роботі Каталогізаційної комісії при Науково-дослідному кабінеті бібліотекознавства Рум'янцевського музею в Москві, а пізніше – у Міжвідомчій каталогізаційній комісії. Плідною була співпраця з відділом дитячого читання Інституту методів позашкільної роботи, з яким у 1924–27 рр. проводилося фундаментальне дослідження дитячого читача та читання, умов роботи дитячих бібліотек тощо.
Як відомо, науково-бібліотечний рух дав потужний імпульс розвитку фахової преси. Бібліотекознавчі розвідки короленківців публікувалися у «Бібліологічних вістях» УНІКу. Б.Борович та Н.Чепіга були співробітниками цього авторитет-ного часопису. Наприкінці 1926 р., з появою на Україні проекту колективного видання журналу з теорії, методології й практики бібліотекознавства і бібліографії, ЦДБ ім.Короленка була серед 11 закладів (наукових бібліотек та бібліографічних установ), які мали його реалізовувати. Чимало публікацій співпрацівників у «Журналі бібліотекознавства та бібліографії» ВБУ, «Красном библиотекаре», до редколегії якого входив Б.О.Борович, та в інших. На шпальтах „Книжного вісника” ВБУ вперше „де-факто” обґрунтовувався науковий статус ХГБ, у статті (лекції) академіка Д.І.Багалія „Харківська Громадська Бібліотека, яко тип наукової і загально - просвітової обласної бібліотеки” (1). Підсумовуючи просвітницьке та наукове значення бібліотеки, Дмитро Іванович вважав доцільним надання їй статусу „облас-ної української бібліотеки південно-східної України” (обласною у Західній Україні – мала бути колишня Київська міська, в Одесі – обласна Південної України, національна – ВБУ). Цей прогноз частково збувся після І-го Всеукраїнського бібліотечного з”їзду.
З середини 20-х років відновлюються міжнародні зв’язки з бібліотеками США, Австралії, Голландії, Німеччини, Венесу-ели та інших країн. Традиції відділу бібліотекознавства ХГБ продовжив тоді відділ іноземної літератури, який збирав мате-ріали про бібліотечну справу зарубіжних країн, найбільші бібліотеки світу, організував гурток з вивчення іноземного бібліотекознавства, відновив міжнародний книгообмін. Відбули-ся наукові відрядження Н.І.Чепіги та зав. іноземним відділом В.О.Гассельбринк до Німеччини, О.Д.Татарінової до Франції. ЦДБ ім.Короленка запрошувалася до Праги на Міжнародний конгрес бібліотекарів та друзів книги, до Філадельфії на конференцію з нагоди 50-річчя бібліотечної асоціації. Амери-канська асоціація запропонувала Н.І.Чепізі стати її членом. На прохання Міжнародного товариства працівників освіти (м. Брю-сель) проводилося опитування читачів шкільного віку за анкетою „Улюблена книга”. Бібліотеку відвідали фахівці з Берліна, Парижа, Праги.
Кінець 20-х – 1940-й роки – епоха великих звершень у народному господарстві, науці, культурі і – небувалих репресій. На бібліотечній ниві – так само. У цей час методична робота оформлюється в країні як державна служба, визначаються її цілі, методологія, створюється розгалужена система науково-методичних центрів різних рівнів та відомств. Наукове життя бібліотеки ім. В.Г.Короленка цієї доби - це набуття статусу наукової „методично-бібліотечної установи всесоюзного значен-ня”, розширення організаційно-методичної діяльності, нові науково-методичні розвідки, пошук найефективніших форм роботи і, водночас, – випробування, перевірки, гоніння, покалічені долі співпрацівників .. .
У 1930 р. бібліотеку було переведено з Політпросвіти в безпосереднє підпорядкування сектору науки Наркомосу УСРР, з визначенням її профілю як наукової бібліотечної установи. На базі розформованого консультаційного відділу був утворений науково-методичний (1932 р.), який поряд з основним завдан-ням організації каталогів виконував методичну роботу. Пізніше (1936 р.) у його структурі виділилася інструкторсько-методична група. Організовані у цей час науково-бібліографічна та науко-во-методична комісії (1932 р.), вчена рада (1938 р.), розглядали різні складові бібліотечної справи регіону та методичної роботи.
Наприкінці 1929
р. співпрацівники бібліотеки активно включилися у „бібліотечний похід”. Він
здійснювався під керів-ництвом Наркомпросу УРСР та утвореного при ньому
Центра-льного штабу до якого входили представники бібліотеки. У
1930 р. значний обсяг робіт було здійснено з метою організа-ційно-методичного
забезпечення культпоходу до сіл суцільної колективізації. Спеціальні бригади
перевіряли роботу сільських книгозбірень, надавали методичну і практичну
допомогу, вилучали застарілу та „шкідливу” літературу. Звітні дані
засвід-чують, що півтора місяця бібліотеку було закрито через утворення при ній
бази Центрального району по збору, розробці й відправленню книжок на село, що
„науково-методичний відділ став на дійсний центр справжньої наукової роботи” .
Репресивна політика держави негативно позначилася на кадровому складі бібліотеки. Під сокиру сталінського режиму потрапили кращі фахівці, котрі забезпечували виконання її методичних функцій. У звітах читаємо: "Минулий 1932 рік був для ДЦНБК рік кардинальної перебудови – внаслідок перевірки виконання постанов бригади РСІ, що обстежувала ДЦНБК ..., знято керівництво цілої бібліотеки, знято керівництво цент-ральним його відділом – науково-методичним.” Новим дирек-тором був призначений П.С.Сафронов(він займав цю посаду до 1949 р.). Звільнений був Б.О.Борович (розстріляний 1938 р. у Києві за рішенням військової колегії Верховного суду СРСР), а також ще кілька працівників. У Наказі НК освіти УРСР “Про наслідки обстеження Харківської державної бібліотеки ім. Ко-роленка” (від 30.01.1935 р.), зазначалося, що “...директор тов. Сафронов не зумів зліквідувати до кінця наслідки шкідницької діяльності колишнього керівництва бібліотеки (Борович та інші)...,” пропонувалося протягом місяця підібрати кваліфіко-ваних працівників для зміцнення науково-бібліографічного та інструкторсько-методичного відділів... . Чергові звільнення відбивалися на долях людей і звичайно ж, на долі бібліотеки і її „методичній біографії”.
У ці часи
помітний вплив на формування цільових орієнтирів методичної роботи бібліотек
України, мали реформа-торські щодо утворення розгалуженої системи державного та
методичного керівництва бібліотечною галуззю, постанови ЦВК СРСР “Про
бібліотечну справу в Союзі РСР” та ВУЦВК і РНК УСРР „Про роботу масових
бібліотек” (1934 р.). Посідаючи особливе місце в бібліотечній системі
республіки, бібліотека
ім. В.Г.Короленка сприяла бібліотечній управі у виконанні завдань державного
контролю за діяльністю бібліотек, вивчення та підготовки бібліотечних кадрів,
збору бібліотечних статис-тичних даних, обліку бібліотек, організації
бібліотечної мережі органів народної освіти. Забезпечувалася участь у роботі
Державної бібліотечної ради, яка переймалася проблемами встановлення загальних
засад та координування роботи бібліо-тек різних відомств. Дещо пізніше
багаторічним партнером був Науково-методичний кабінет бібліотекознавства і
масової бібліографії, утворений при Бібліотечному управлінні Наркомо-су на базі
розформованого УНДІК (1936 р.).
З отриманням в умовах нового територіально-адміністра-тивного ділення у 1934 р. статусу обласної бібліотеки, відповід-но до наказу народного комісара освіти УРСР В.П.Затонського “Про утворення державних обласних бібліотек” (водночас з Він-ницькою, Дніпропетровською, Донецькою, Київською, Одесь-кою та Чернігівською бібліотеками), пріоритетними напрямами діяльності стали сприяння науково-дослідницькій роботі в краєзнавстві, інструктивно-методичне керівництво роботою районних бібліотек, надання допомоги з окремих питань бібліо-течної практики, підготовка кадрів для обласної мережі, науко-во-дослідницька робота, організація й координація науково - бібліографічної роботи, які впродовж наступних десятиріч також були домінуючими.
Спільно з
бібліотечною управою, бібліотечними сектора-ми Облвно та Облпрофради реалізовувалися
у цей час масш-табні завдання підвищення кваліфікації бібліотекарів, які
визначалися здебільшого наказами Наркомпросу УРСР. Широко практикувалися
семінари, наради (обласні, кущові, районні), конференції, популярними були
інструктажі, консультації. Так, за участю бібліотеки ім. В.Г.Короленка
відбулася загальномісь-ка конференція, присвячена підготовці до ХІІ з'їзду
КП(б)У та ХVІІ з'їзду ВКП(б) (Харків, 1934 р.). Ухвалене на ній звернення
бібліотекарів столиці „До всіх бібліотечних працівників Украї-ни” (3), яскраво
ілюструє ритміку тогочасного бібліотечного життя: „Ми загострюємо свою класову
пильність, нещадно викорінюючи класово-ворожі, опортуністичні і особливо
націоналістичні елементи зокрема в теорії і практиці біблі-отечної справи”,
тези щодо допомоги в справі освоєння
техніки, раціоналізації, винахідництва, оволодіння досягненнями радян-ської
культури засобами розгортання масово-політичної і вихов-ної роботи з читачем
(політбої, політ-і техвікторини, виставки, книгоносійство, гуртки робочої автури,
диспути) тощо. Наведе-на проблематика віддзеркалювалася також у методичній
діяль-ності. Окрім того, увага приділялася питанням фондів, перегля-ду їх з
метою вилучення застарілої та
„шкідливої” літератури. Так на підставі загального плану бібліотечного сектору
Облвно у 1934 р. співпрацівники обстежили та проінструктували
42 бібліотеки, перевірили книжкові фонди в 71-й бібліотеці. У цей ж період було
підготовлено кілька перших методичних посібників на допомогу бібліотекарям, а
також бібліографічний покажчик за фондами ХДНБ ”Питання бібліотечного
будів-ництва та бібліотечного устаткування в іноземних журналах” (1940 р.), що
свідчить про багаторічну традицію уважного ставлення до зарубіжного досвіду
роботи та його популяризації. У 1940 р. в бібліотеці був утворений обласний
кабінет бібліоте-кознавства, реорганізований через рік у методичний кабінет
бібліотекознавства.
У тяжкі повоєнні часи, 1943–53 рр., з відбудовою бібліо-теки відроджується методична робота. Розпочалася багаторічна співпраця з Комітетом у справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР (утвореним у 1945 р.), якому ХДНБ стала підпорядковуватися. Тактичні завдання методичної роботи цієї доби формувалися, як і раніше, під впливом партійних та урядових директивних рішень, зокрема постанов Оргбюро ЦК КП(б) України „Про стан бібліотек і про заходи до поліпшення їх роботи,” Ради Міністрів УРСР ”Про заходи до зміцнення районних та сільських бібліотек” (1947 р.). Спеціальним наказом Комітету (від 22.03.47 р.), було намічено комплексну програму організаційно-методичних заходів, згідно з якою ХДНБ мала складати для масових бібліотек бібліографічні покажчики, плани читання на допомогу самоосвіті з різних галузей, а також типовий каталог для районних бібліотек. Розвиткові координаційних зв'язків ХДНБ в області науково-методичної роботи сприяло виконання рішень республіканської наради бібліотечних працівників України „Про стан та завдання бібліотечної роботи в УРСР” (1948 р.) щодо утворення при Комітеті міжвідомчої бібліотечної ради, розробки Державною публічною бібліотекою УРСР єдиного плану науково-дослідної роботи бібліотек усіх відомств і бібліотечного інституту, а також єдиного плану методичної роботи в республіці Науково-методичним кабінетом бібліотекознавства при Комітеті, учасни-цею яких стала бібліотека.
У повоєнні часи
опрацьовувався основний інструментарій методичної роботи, який активно
запроваджувався наприкінці 40-х років і довгий час був домінуючим у системі
методичних заходів (8). У 1946 р. було надано 340 усних консультацій, переважно
працівникам міських бібліотек, у 1950 р. їх кількість становила вже понад
тисячу. Виправдовували себе, на думку
Н.Сагал (керівника методкабінету на початку 50-х рр.), групові консультації,
якими охоплювалося щороку 350–450 бібліоте-карів. З 1945 р. знову стали
проводитися обласні та міські семінари, методичні наради, практикуми,
здійснювалося екскурсійне обслуговування. При цьому об'єктом особливої уваги
були сільські бібліотеки. Вперше було використано популярну форму підготовки
кадрів – бібліотечне учнівство, запроваджене у Вовчанському, Балаклієвському,
Богодухівсь-кому та Ізюмському районах Харківщини (1950 р.). Ефектив-ними були
відвідування бібліотек з наданням методичної допо-моги. У 1946 р. їх було 34, з
них 6 припадало на бібліотеки області, у 1950 р. – 87, більше половини
відвіданих бібліотек становили районні, сільські та колгоспні. Серед
розроблених методичних матеріалів – методичні вказівки “Пересувна робота
бібліотеки”, “Агротехнічні знання на завоювання високого врожаю,” учбові плани
кущових семінарів, рекомендації на допомогу методичному керівництву сільськими
та колгоспними бібліотеками, складанню систематичного каталогу, планів робо-ти
тощо. Характерною ознакою методичних посібників стає їх комплексність.
Обмін досвідом бібліотечної роботи в повоєнний період здійснювався вперше на методичних нарадах бібліотекарів міста і області 1947 р. Кращі напрацювання узагальнювали бюлетені “Досвід роботи бібліотек Харківщини”, збірки матеріалів “У великій дружбі з книгою” (про передові бібліотеки Харківщи-ни), “Читательская конференция на тему «Жить – значит слу-жить Родине» (з досвіду проведення районних та загально-міських конференцій). З цього часу вивчення та пропаганда передового досвіду бібліотечної роботи стає одним із пріоритет-них функціональних напрямів методичної роботи бібліотеки.
У період 50-х –
початку 60-х рр. продовжувалося подаль-ше зміцнення системи методичного
керівництва бібліотеками на загальносоюзному, республіканському рівнях. Значну
роль у цьому відігравали утворені 1953 р. Міністерство культури СРСР та
Міністерство культури УРСР, якому стала підпоряд-ковуватися бібліотека. Згідно
з міністерським розпорядженням 1953 р. щодо закріплення найбільших наукових
бібліотек за групою областей для надання методичної допомоги ХДНБ
ім. В.Г.Короленка стала опікуватися бібліотечними справами Ворошиловградської,
Сталінської (тепер Донецької), Дніпропет-ровської, Запорізької, Полтавської,
Сумської та Харківської областей. Збільшення обсягів роботи спричинило
організацію групи позаштатних методистів з 10-ти осіб.
Головне місце в
методичній діяльності цього періоду займало складання методичних і
бібліографічних посібників на допомогу бібліотекам. Їх тематичний діапазон розширювався щороку. Зростали тиражі
видань, чому сприяло більш активне використання
видавничої бази Книжкової палати УРСР та
Політвидаву УРСР, особливо з утворенням при ньому серії „В помощь
библиотекарю”, для якої розроблялися методичні та бібліографічні матеріали. У
1950–54рр. вийшло друком 42 ви-дання, у т.ч. 12 методико-бібліографічних, 6 – з
досвіду роботи, загальним тиражем 46,8
тис. примірників. У наступні 1955
–59 рр. кількість видань за назвами становила вже 126, у т.ч.
29 методико-бібліографічних, 19 – з
досвіду роботи. Їх тираж становив
303,1тис. примірників. Уважніше вивчається і узагаль-нюється власний досвід роботи. Виходять друком збірка
”З досвіду роботи Державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Ко-роленка” (1953 р.),
підготовлена за матеріалами Першої конфе-ренції молодих спеціалістів
бібліотеки, три випуски збірок статей „Опыт работы Государственной научной
библиотеки
им. В.Г.Короленко» (1955–1959 рр.), колективна
праця „Харків-ська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка: До
40-річ-чя Великої Жовтневої соціалістичної революції” (1957). У цей час відновлюється
практика видання звітної документації у вигляді ”Кратких отчетов о работе за
... год” (1955–72 рр.). Серед новацій –
початок видання спільно з Харківським міським відділом культури щорічних
„Основных показателей работы районных бибилиотек г.Харькова“ (з 1957 р.).
Посилюється увага до питань методичного супроводження бібліографічної діяльності бібліотек, її координації і коопе-рування. Важливою подією було проведення бібліотекою республіканської конференції з питань бібліографічної діяльно-сті (Харків, 1951 р.). Наслідки конференції висвітлювали збірка ”Библиографическая работа библиотек Украины” (Х.,1952), журнал „Библиотекарь” (1952, №1) та інші видання. Розробля-ються посібники на допомогу бібліографічній діяльності. З 1950 р. розпочалося видання ”Сводного каталога иностранных научных и технических журналов, имеющихся в библиотеках г.Харькова" за участю близько 80 бібліотек різних відомств. ХДНБ стає учасником зведеного ”Информационного указателя библиографических списков и картотек ... ", який випускала Державна бібліотека СРСР ім. В.І.Леніна та «Каталога библио-графических указателей по технике, составленных библио-теками СССР» ДПНТБ.
З середини 50-х років ативізувалася робота з методично-го забезпечення питань пропаганди технічної літератури, спричинена завданнями „технізації” суспільства, конкретизова-ними в часі директивними рішеннями XX з'їзду КПРС щодо плану розвитку народного господарства СРСР на 1956–60 рр. та червневого Пленуму ЦК КПРС, які визначили масштабні завдання прискорення науково-технічного прогресу та підвищення продуктивності праці у виробництві. Серед резонансних заходів, орієнтованих на їх виконання, були міжреспубліканська нарада-семінар на тему „Пропаганда технічної літератури в бібліотеках”, організована на базі ХДНБ спільно з Державною бібліотекою СРСР ім. В.І.Леніна (1950 р.). Вона відбулася за участю представників найбільших бібліотек різних відомств України, Російської Федерації, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови. Того ж року в Москві вийшла друком збірка матеріалів наради, підготовлена ХДНБ і науково-мето-дичним кабінетом бібліотекознавства Державної бібліотеки СРСР ім. В.І.Леніна. Спільно з обласною універсальною бібліотекою проводилися кущові конференції бібліотекарів Харківщини з пропаганди технічної літератури, результати яких узагальнено в збірці „Бібліотеки – пропагандисти технічної літератури” (1956). Роком пізніше було видано збірку „Технічну книгу – в маси” про досвід роботи бібліотекарів УРСР.
На межі 50–60-х на розвиток організаційних засад методичної служби країни суттєво вплинула реалізація поста-нови ЦК КПРС ”Про стан і заходи поліпшення бібліотечної справи в країні”, наказу міністра культури СРСР „Про стан і заходи поліпшення бібліотечної справи” (1959 р.) та відповід-ного наказу міністра культури УРСР ”Про стан та заходи поліпшення бібліотечної справи в Українській РСР” (1960 р.). Бібліотека залучалася Управлінням бібліотек, утвореним при Головному управлінні в справах культурно-освітніх установ, до виконання завдань контролювання та координації роботи бібліотечних установ республіки, брала участь у роботі Міжвідомчої ради з питань бібліотечної роботи при Міністерстві культури УРСР. Створення у 1959 р. науково-методичного та бібліографічного відділу з секторами по роботі з суспільно-політичною, технічною, сільськогосподарською, природничо-науковою, художньою літературою та сектором бібліотекознавства, дозволяло ґрунтовніше опрацьовувати широкий спектр питань методичного забезпечення популяриза-ції літератури бібліотечними засобами.
У наступний
період, 1964–1984 рр., насичений багатьма
подіями, апологети науково-методичної роботи були, як і раніше,
ангажовані марксистсько-ленінською ідеологією та партійно-господарчими
установками (2). В основному було завершене формування цілісної системи бібліотек-методичних
центрів, яка включала універсальні та галузеві бібліотечні заклади союзного,
республіканського значення і аналогічні регіональні. Зросла роль
ХДНБ як республіканського методич-ного центру, її значення в
„науково-методичному просторі” країни. Значною мірою цьому сприяла реалізація постанови
Колегії Міністерства культури УРСР “Про роботу наукових бібліотек і визначення напрямку їх діяльності на
допомогу бібліотекам республіки» (1964 р.) та «Положения об организа-ции научно-методической
и библиографической работы научных библиотек в помощь библиотекам республики», затвердженого Міністерством культури УРСР (1964 р.), згідно
з якими за ХДНБ було визначено регіон впливу (зону) для
надання оперативної методичної допомоги і тематика роботи на республіку, а
саме: організаційно-методична допомога бібліо-текам Ворошиловградської,
Донецької, Дніпропетровської, Полтавської, Сумської, Харківської областей,
а також методич-не забезпечення
пропаганди технічної літератури. У зв’язку з цим було реорганізовано структуру
науково-методичного і бібліографічного відділу. Замість п'ятьох секторів утворюється
два: сектор з пропаганди технічної літератури і сектор бібліотекознавства.
Розпочинається розвиток бібліотеки як республіканського та зонального методичного центру, вона стає співвиконавцем зведених координаційних республіканських планів організа-ційно-методичної роботи, бере участь у розробці матеріалів на розгляд колегії МК УРСР, стає базою проведення республі-канських, міжобласних, а пізніше – і всесоюзних наукових конференцій, семінарів. Паралельно забезпечувалася участь у роботі численних форумів бібліотечної громадськості. Так, у 1964 р. зав. науково-методичним та бібліографічним відділом Г.М.Гончар (Шибанова) на всесоюзній нараді зав. методичними відділами республіканських і наукових бібліотек у Мінську поділилася досвідом роботи секції бібліотекознавства і бібліографії при вченій раді бібліотеки, заст. директора Н.Х.Семененко представила доповіді з питань координації роботи ХДНБ та аналізу методичних і бібліографічних матеріалів на республіканській нараді заст. директорів обласних бібліотек, головний бібліотекар Т.Г.Шерстюк виступила з доповіддю про методику складання бібліографічних довідок на республіканському семінарі з питань довідково-бібліографічної роботи.
Закріплення за ХДНБ зони для методичного впливу сприяло розвитку її оперативної та науково-методичної діяльності, до якої включилася більшість її структурних підрозділів. Допомога бібліотекам зони здійснювалася шляхом забезпечення методичними та бібліографічними матеріалами, консультуванням, рецензуванням видавничої продукції, цільових виїздів, організації заходів з підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів тощо. Для здійснення організаційно-методичної допомоги обласним бібліотекам було запроваджене кураторство. Розпочалася багаторічна практика проведення одно-дводенних нарад з керівним складом обласних бібліотек зони. Так, на першій такій нараді (1964 р.) йшлося про нову систему методичного керівництва, планування та звітності, координацію видавничої діяльності, були обговорені і підписані перші плани надання методичної допомоги обласним бібліотекам з боку ХДНБ, складені кураторами. У 1965 р. бібліотеки отримали перший ”Обзор деятельности обласних библиотек закрепленной зоны за 1964 год”, який вміщував аналіз книжкових фондів, комплектування, організації обслуговування читачів, організаційно-методичної діяльності тощо (обговорений і схвалений методичною радою сектору бібліотекознавства ДПБ ім. М.Є.Салтикова-Щедріна). Потім вони складалися щороку. Розроблялися також комплексні аналітичні матеріали ретроспективного характеру та з окремих напрямків роботи.
Пріоритетною
сферою діяльності стає методичне забез-печення роботи бібліотек з популяризації
науково-технічних та економічних знань, сприяння розвитку науки та виробництва.
Стан справ з пропаганди цієї
літератури вивчався під час відвідувань
бібліотек, за річними звітами ОУНБ, статистичними даними МК УРСР, письмовою
інформацією, яку одержувала ХДНБ. Особливо уважним було ставлення до вивчення
та впровадження передового досвіду. У 1964–65 рр. передовий досвід пропаганди
технічної літератури вивчався у бібліотеках Харківської, Донецької,
Дніпропетровської, Луганської, Львів-ської, Запорізької, Полтавської, Одеської
областей. Результати були висвітлені у збірці “Книгу – промисловому
виробництву.
З досвіду пропаганди технічної
літератури” (1965 р.), яка вийшла значним тиражем у Політвидаві України
в серії „На допомогу бібліотекареві,” у журналах “Соціалістична культура”,
“Технические библиотеки СССР”, „Библиотекарь”, в газеті „Культура і життя”.
Вийшли друком бюлетень “З досвіду роботи бібліотек республіки у пропаганді
технічної літератури”, методичні матеріали „Основні показники наявності і
книговидачі технічної літератури в бібліотеках системи Міністерства культури
УРСР за 1964 р.”, „Огляд методичних і бібліографічних посібників по пропаганді
технічної книги, виданих обласними та центральними міськими бібліотеками
України в 1964 році”. Аналогічні видання розроблялися впродовж кількох десятиріч.
Аналітичні матеріали про діяльність бібліотек республіки з питань пропаганди
технічної літератури, стан видавничої
продукції з цього питання тощо, підготовлені працівниками ХДНБ вміщувалися
також у збірниках “Робота бібліотек України системи Міністерства культури
у році” ДРБ УРСР ім. КПРС 60–70 рр.
Певне місце в науково-методичній
діяльності посідало рецензування матеріалів, підготовлених бібліотеками. Щороку
їх видавалося 20–30. Наприклад, у 1968 р. було прорецензовано 22 роботи
обласних бібліотек, підготовлені до видання, а також тексти виступів на
республіканських та зональних нарадах-семінарах. Серед них посібники
Полтавської обласної бібліоте-ки „Техническую книгу – в массы“, Кіровоградської – „НОТ
в промышленности“, Волинської – „Кибернетика
сегодня и завтра“.
У 1964 р. досвід науково-методичної
діяльності бібліотеки вивчали працівники Полтавської, Дніпропетровської,
Донецької, Луганської, Сумської, Черкаської обласних бібліотек, ЦНТБ Бєлгорода,
Кемерово, Ростова. Роком пізніше колеги з Ленін-града, Москви, Орла, Рязані,
Волгограда, Одеси, Кіровограда, Чернігова, інших міст УРСР, а також
Азербайджанської та Киргизької республіканських бібліотек.
У 70-х роках пріоритетною була
діяльність, спрямована на реалізацію
Постанови ЦК КПРС “Про підвищення ролі бібліо-тек у комуністичному
вихованні трудящих і науково-технічному прогресі” (1974 р.) та “Заходів
Міністерства культури УРСР по підвищенню ролі бібліотек у комуністичному
вихованні трудящих і науково-технічному прогресі”, затверджених цього ж року
колегією Міністерства культури УРСР. Тематичний діапазон методичної діяльності на допомогу бібліотекам
республіки значно розширився, що особливо відобразилося на видавничій
продукції. Серед актуальних питань, на яких також фокусувалася увага методичної
служби у цей період,
– централізація мережі масових бібліотек. Доцільність
та ефективність нової форми організації сітки бібліотек спочатку експериментально вивчалася (1971–1972 рр.) на
базі Севасто-поля за методичною підтримкою Державої бібліотеки СРСР
ім. В.І.Леніна. У 1972 р. колегія Міністерства культури УРСР схвалила цю
роботу. У прийнятій постанові “Про розширення експерименту по централізації
мережі державних масових бібліотек” (1972 р.) зазначалося, що нова форма
організації бібліотечної сітки є більш ефективною в порівнянні з існуючою,
проте ряд питань вимагають більш
тривалого, поглибленого вивчення і остаточного вирішення (централізація в
обласних центрах, невеликих містах, у сільській місцевості, організація
книгообміну між центральним книгосховищем і філіалами тощо). Згідно з названою
постановою ХДНБ спільно з відділом бібліотек Міністерства культури УРСР, іншими
бібліотеками республіканського значення та Севастопольським міським управлінням
культури бере участь в удосконаленні діяльності ЦБС Севастополя з метою
створення бази для передачі досвіду з питань централізації іншим бібліотекам.
Поряд з цим для дальшого поглибленого вивчення і вирішення проблем
централізації ХДНБ бере участь в організації і проведенні централізації сітки масових бібліотек у порядку
експерименту в містах Суми, Краматорськ, Кременчук. Відтоді централізовані
бібліотечні системи стають одним із основних об'єктів методичного керівництва і
методичної допомоги.
З 1971 р. ХДНБ виконує функції
регіонального центру міжбібліотечного абонемента для бібліотечних закладів Полтавської, Сумської, Харківської
областей, з 1975 р. – між-обласного депозитарію універсального профілю для цих
же областей. Розширюється коло питань методичного
забезпечення, збільшується кількість бібліотек, які одержують методичну
допомогу. Щороку працівники ХДНБ відвідували понад
200 бібліотечних закладів, надавали майже 1,5 тис. методичних консультацій, брали участь у
науково-практичних конференціях, семінарах, заняттях шкіл передового досвіду,
практикумах тощо, які організовувалися обласними бібліотеками. З утворенням
відділу організації науково-дослідної роботи (1975 р.) традицій-ними стають
наукові дослідження, що сприяло підвищенню наукового потенціалу методичної
роботи.
Наступний етап, 1985–90-х рр, розпочався
в обстановці гострих соціально-економічних і політичних перетворень, зумовлених
демократизацією, гласністю. Науково-методична робота розвивалася, як і раніше,
зберігаючи традиційні організа-ційні форми, одначе, ніби за інерцією.
Пріоритетним напрямом стає методичне забезпечення питань бібліотечного
краєзнавства. Значної уваги надавалося реалізації Наказу МК УРСР «О работе в
помощь авторським коллективам и редколлегиям ”Свода памятников истории и
культуры народов СССР”» (1983 р.). Активізувалася увага
до методичного забезпечення питань перебудови діяльності бібліотек,
пошуку шляхів поліпшення змісту методичної служби. Формуються нові стосунки
ХДНБ з методичними центрами країни (13). Вирішення питань методич-ного
забезпечення стає більш демократичним.
90-ті роки.
Розпад СРСР. Розбудова української держави. В Україні дедалі активізувався процес дезінтеграції
єдиної науково-методичної системи, яка впродовж десятиріч мала своє правове
підґрунтя, базувалася на уніфікованій методології і технології, з її ієрархією
методичних центрів (всесоюзні –республіканські – обласні – районні та міські).
Бібліотекознав-
ці називають цей етап ”на прехресті”, коли вертикальні централізовані зв'язки
поступилися горизонтальному регіональ-ному і місцевому суверенітету, свободі
дій, чи то бездіяльності провінційних методичних центрів, їх самостійності,
науково-методичному самозабезпеченню (2). Спостерігалася сумна тен-денція
послаблення (або ж повного припинення) діяльності колегіальних міжвідомчих
бібліотечних органів (рад, комісій, секцій тощо) різного рівня та
функціонального спрямування і, як наслідок, – паралелізм і дублювання у діях
методичних центрів, що спричинило вагомі втрати в різних сферах бібліотечної
справи.
У цей час методична служба бібліотеки, спираючись на набутий досвід і підтримуючи кращі традиції попередників, також відшукувала шляхи адаптації до нових реалій часу. Девізом стає: “традиції + інновації”. Оскільки колишні стереотипи єдиної науково-методичної системи і, зокрема “методичного керівництва”, вже не спрацьовували, треба було виважено проаналізувати інтелектуальні надбання минулого, віднайти і сконцентруватися на найбільш прогресивних, принципових положеннях науково-методичної роботи.
Все більшої
уваги методичною службою надається питанням збереження документних ресурсів
бібліотек. Багатопланові зміни, що відбулися в бібліотечній справі, позначилися
і на процесах фондоутворення. Виникло чимало гострих проблем, для розв'язання
яких потрібне було прийняття невідкладних рішень на загальнодержавному рівні,
передусім
у нормативно-правовому полі, втручання бібліотечної гро-мадськості, обговорення
теоретиками і практиками бібліотечної справи. Саме з цією метою ХДНБ
організовує спільно з Міністерством культури України та Державною бібліотекою
України республіканську міжвідомчу наукову конференцію “Фонди наукової
бібліотеки: стан та перспективи розвитку” (Харків, 1992 р.), у роботі якої
взяли участь 257 представників найбільших бібліотек України різного відомчого
підпоряд-кування, національної бібліотеки Білорусі, а також інститутів
культури, Держархіву України, Міністерства юстиції, Україн-ського
науково-дослідного Реставраційного центру, Інституту проблем реєстрації
інформації АН України, бібліотечних товариств та асоціацій. На секції “Сучасні
тенденції розвитку фондів наукових бібліотек: проблеми їх збереження”
обговорювалися питання про механізм забезпечення повноти національного
бібліотечного фонду, організації та збереження фондів рукописних і друкованих
пам’яток історії та культури, створення страхових фондів, юридично-правові
аспекти збереження документних ресурсів. На секції “Проблемні питання створення
і збереження фонду “Україніка” йшлося
про стан та перспективи формування
фондів україніки (зарубіжної, медичної, сільськогосподарської) у
наукових бібліотеках України, організацію фондів екстеріорики в Національній біб-ліотеці
Білорусі тощо. Питанням впровадження нових інформаційних технологій,
автоматизації бібліотечно-бібліогра-фічних
процесів було присвячено засідання третьої секції. Делегати конференції
розглянули проекти інструктивних матеріалів: про облік бібліотечних фондів у
бібліотеках України; про збереження фондів державних бібліотек України;
про порядок вилучення документів з
бібліотечних та довідково-інформаційних фондів; про порядок продажу книг, інших
видів документів з бібліотечних фондів, розроблених фахівцями ХДНБ, Державної
бібліотеки України та Одеської державної наукової бібліотеки ім. О.М.Горького.
Більшість із 35-ти заслуханих на конференції доповідей і повідомлень, а також
ухвалені рекомендації, які і зараз не
втратили актуальності, вміщені в
збірнику ”Фонди наукової бібліотеки: стан та перспективи розвитку: Матеріали
респ. міжвід. наук. конф.” (Х.,1993).
Пізніше фахівці ХДНБ репрезентували свої наукові розробки з фондознавчих питань на міжнародних та республі-канських форумах бібліотечної громадськості (науково-практична конференція ”Збереження і доступність документів”, організована в межах ЮНЕСКО на базі Національної бібліо-теки України ім. В.І.Вернадського, та семінар-нарада “Про-блеми комплектування фондів бібліотек в умовах ринку та шляхи їх вирішення”, Київ, 1995 р., конференція “Інфор-маційно-видавничий ринок і бібліотеки”, Форос, 1995 р.). Останніми роками, найавторітетнішими форумами, де ви-ступали фахівці ХДНБ, були ХІ міжнародна науково-практична конференція ”Книга і світова цивілізація” (Москва, 2004р.), де на замовлення РАН було висвітлено досвід ХДНБ з формування особистих бібліотек видатних вчених та письменників, наукова конференція „Особисті книжкові колекції та особові фонди у бібліотеках та архівах України” (Київ, 2004 р.) на базі НБУ ім.Вернадського.
Помітною подією було проведення конференції ”Колекції пам'яток писемності та друку у бібліотечних фондах України: проблеми формування, збереження, розкриття”, організованої ХДНБ з нагоди 100-річчя відділу рідкісних видань і рукописів (2003 р.), одного з найстаріших в Україні, утвореного за ініціативою Д.І.Багалія. У доповідях та повідомленнях науков-ців, провідних фахівців Харкова, Києва, Одеси, Луганська було багатоаспектно висвітлено актуальні питання створення та особливостей формування колекційних фондів, проблеми обліку, опису, захисту та забезпечення збереження, інформа-ційно-наукового розкриття зібрань тощо.
На допомогу бібліотекам республіки вийшли друком методичні поради „Реставвраційні та палітурні роботи у бібліотеках„ (2003 р.), „Використання у бібліотеках сучасних технологій копіювання документів” (2004 р.), у яких вміщено поради з питань реставрації та оправлення видань, переведення паперових документів на сучасні носії інформації шляхом мікрографування, ксерокопіювання та оцифрування (скануван-ня). У співпраці з Національною парламентською бібліотекою України та Національною бібліотекою України ім. В.І.Вер-надського підготовлено рекомендації на допомогу бібліотекам та архівам "Створення баз даних документів, визначених для включення до Державного реєстру національного культурного надбання за допомогою системам автоматизації Бібліотек ІРБІС" (2002 р.).
Про завдання та проблеми переорієнтації науково-мето-дичної роботи йшлося на засіданні вченої ради ХДНБ (1999 р.). Серед низки ухвалених рішень підкреслювалася необхідність цілеспрямованого систематичного вивчення потреб публічних бібліотек у методичних послугах ХДНБ.
У 1999 р. науково-методичний відділ організував дослід-ження за темою “Відповідність науково-методичних матеріалів ХДНБ ім. В.Г.Короленка професійним потребам публічних бібліотек України”. Його метою було вивчення ступеня відповідності методичних видань професійним запитам фахівців бібліотечної галузі і визначення на цій підставі перспектив забезпечення бібліотек методичною продукцією. Об’єктом дослідження були методичні посібники 1992–1998 рр. видання, а предметом – думки бібліотечних фахівців про їх актуальність, корисність тощо. В основу дослідження покладався метод анкетування.
Відповідаючи на анкетні запитання, 84% респондентів відзначили, що популяризація літератури на допомогу формуванню науково-технічної та економічної культури читачів продовжує залишатися одним із основних напрямків діяльності публічної бібліотеки. Актуальність тематики й змістовність посібників підкреслили 85% опитаних. Серед видань, які найчастіше використовувалися у практичній діяльності, називалися методико-бібліографічні матеріали “АПК і ринок”, “Библиотеки в помощь предпринимательской и коммерческой деятельности”, “Технічна книга у житті сучасної людини”, “Людина. Природа. Техніка: Грані взаємодії”, “Ринок і людина”, методичні поради на допомогу проведенню районних та міських семінарів “Бібліотека і науково-технічне відродження України”.
Дослідження дозволило зробити висновок про потребу публічних бібліотек у методичних посібниках ХДНБ з технічного профілю, що зумовило доцільність продовжувати практику методичного і методологічного обґрунтування актуальних орієнтирів діяльності бібліотек як соціальних інститутів, які сприяють розвитку інтелектуального, еко-номічного та науково-технічного потенціалу країни. Воно дозволило також конкретизувати шляхи удосконалення діяльності методичної служби за цим напрямком, визначити адекватний потребам бібліотечної практики проблемно-тематичний та видовий діапазон видань, які потребують опрацювання у перспективі (10). Результатом стало видання методичних порад бібліотекарям з використання Інтернет- ресурсів ”Науково-технічні досягнення українських вчених та винахідників на сторінках Інтернету” (2004 р.), матеріалів за наслідками проведеного бібліотекою загальнодержавного дослідження "Потреби і запити користувачів УНБ України на документально-інформаційні ресурси з техніки та ступінь їх задоволення" (2001 р.) тощо.
Як бібліотечний заклад всеукраїнського значення, ХДНБ виконує роботу в напрямку удосконалення нормативно-правової бази бібліотечної сфери та науково-методичному супроводі реалізації чинних нормативних актів. Вона полягає в підготовці проектів (пропозицій) до нових законодавчих документів, положень, інструкцій тощо. Опрацьовуються пропозиції до концептуальних матеріалів, програмних проектів розвитку бібліотек. Співробітники ХДНБ брали участь у підготовці пропозицій до Закону України про бібліотеки і бібліотечну справу, а пізніше – у розробці нової редакції цього документа. Інші приклади вибірково.
2000 р. – на замовлення Міністерства культури і мистецтв України підготовлений перелік назв нормативно-правових документів та заходів, які слід вжити з метою удосконалення правової сфери бібліотечної галузі. Розроблялися пропозиції до проекту “Інструкції про порядок відбору рукописних книг, рідкісних і цінних видань з бібліотечних фондів до Державного реєстру національного культурного надбання”, до національної Програми збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000–2005 рр.
2001р. – опрацьовувалися пропозиції до “Державної про-грами поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 року”.
2002 р. – на замовлення організаторів Парламентських слухань “Українська культура: стан і перспективи розвитку”, на які було запрошено бібліотеку, представлено пакет матеріалів з питань реформування нормативно-правової сфери бібліотечної галузі.
2003 р. – підготовлено пропозиції до проектів річної державної статистичної звітності” (Форма № 6, Форма 80-а РИК), до галузевої програми забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до бібліотечних закладів як об’єктів громадського призначення .
Серед ініційованих
бібліотекою нових серійних та продовжуваних видань бібліотекознавчої
проблематики останнього часу – „Збірки наукових статей” (публікуються з 1996
р.), зведений каталог ”Бібліотечна справа. Бібліотекознав-ство.
Бібліографознавство” який не має аналогів в Україні і обіймає фонди 20
бібліотек Харкова, матеріали щорічної регіональної науково-практичної
конференції ”Короленківські читання” яка розглядає результати наукових розвідок
харків'ян у різних сферах бібліотечної діяльності, щоквартальник „Хроніка Харківської державної
наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка”,
серія методичних матеріалів „У бібліотеках Східної України”. Мета серії
– популяризація досвіду бібліотек Ворошиловград-ської, Дніпропетровської,
Луганської, Полтавської, Сумської та Харківської областей, результатів досліджень, проведених на їх
базі. За результатами відвідувань бібліотек вийшли друком видання: ”Нововведення, продиктовані життям:
З досвіду роботи Централізованої бібліотечної системи м. Суми” (2001р.);
„Фандрейзінг у публічних бібліотеках: огляд дяльності”
(2002 р.); „Інформатизація публічних бібліотек Східної України: стан та
можливості формування єдиного інформаційного простору” (2002 р.);
”Інтернет-центри публічних бібліотек як засіб інформаційного сервісу” (2004
р.), де проаналізовано досвід діяльності Інтернет-центрів у ХДНБ, Харківській
ОУНБ та міських ЦБС Донеччини (Краматорській, Констянти-нівській, Артемівській,
Харцизькій, Ясинуватській), відкритих
за програмою „LEAP” Відділу
преси, освіти та культури Посольства США в Україні.
Коло завдань, що стоять перед бібліотеками і вирішу-ються ними, постійно розширюється. В умовах реформування України і бурхливого розвитку глобального інформаційного суспільства бібліотеки чимдалі відіграють вагомішу роль у соціокультурній адаптації населення, роблять значний внесок у забезпечення інформаційної культурної цілісності країни, єдності її регіонів, у розвиток демократії і місцевого самоврядування, становлення громадянського суспільства. Все це ускладнює завдання та цільові орієнтири методичної діяльності бібліотечних закладів, у т. ч. ХДНБ.
Метою
науково-методичної діяльності ХДНБ як закладу всеукраїнського значення
визначене сприяння створенню і функціонуванню системи бібліотечного
обслуговування, здатної забезпечити громадян максимально швидким, повним і
віль-
ним доступом до інформації і знань, а також збереження національного
культурного надбання, що накопичено біб-ліотеками.
Стратегічними завданнями науково-методичної діяльності ХДНБ визначені:
o сприяння організації і стимулюванню процесу модер-нізації (реформування) бібліотек і бібліотечної справи;
o сприяння створенню інфраструктури бібліотечної справи; розвитку професійної свідомості у руслі загальносві-тових тенденцій і цінностей демократичного суспільства; розвитку професійних комунікацій, у тому числі міжнародних.
Основними напрямками діяльності ХДНБ як методичного центру вважаються:
○ сприяння державній владі у формуванні законодавчої та нормативно-правової бази бібліотечної галузі, адекватної процесу модернізації бібліотек і бібліотечної справи;
○ впровадження і розвиток у бібліотеках сучасних тех-нологій, перехід на корпоративні технології;
○ збереження бібліотечних фондів;
○ розвиток бібліотечного краєзнавства;
○ удосконалення науково-методичної діяльності біб-ліотек;
○ участь у створенні системи безперервної професійної освіти, виходячи з необхідності адаптації знань і навичок бібліотечних працівників до нових потреб суспільства;
○ участь у міжнародних бібліотечних і культурних проектах.
Для підвищення результативної діяльності ХДНБ актуаль-ним є створення нормативно-правового підґрунтя функціону-вання системи, методичного забезпечення діяльності бібліотек, визначення на державному рівні стратегії та тактики її розвитку. Останній офіційний документ, який регламентував методичну діяльність бібліотек, датується 1964 р. В умовах ускладнення завдань методичних центрів різних рівнів правомірним є розглядання методичної служби країни як складної динамічної системи з розгорнутою структурою, обґрунтованими принци-пами побудови, що зумовлює доцільність її комплексного дослідження (теоретико-методологічних, організаційних, техно-логічних засад тощо). За результатами дослідження має бути розроблений новий нормативний документ як варіант “Положення про методичне забезпечення бібліотек України”, який має визначати організаційний механізм методичної служби для бібліотек країни, її сутність, мету, структуру, функції, засади співробітництва методичних центрів різних рівнів. У сучасних умовах його впровадження варто розглядати як дієвий важіль упорядкування науково-методичної діяльності бібліотек країни.
1. Багалій Д.І. Харківська
громадська бібліотека як тип наукової і загальнопросвітової обласної бібліотеки
/ Д.І.Багалій // Кн. вісн. – 1919. – Вип. 2 (квіт.-черв.). – С.41–57.
2. Бачалдин Б.Н.
Библиотечная энциклопедия – труд коллективный / Б.Н.Бачалдин //
Библиотековедение. – 1996. –
№ 2. – С.43–62.
3. Бібліотеки м. Харкова до ХІІ
з'їзду
КП (б)У і ХVІІ з'їзду ВКП(б): До всіх бібліотечних працівників
України // Бібліотека у соціалістичному будівництві. – 1934. – № 1. – С.26–28.
4. Бібліотекознавець Любов
Борисівна Хавкіна: Харків-ський період діяльності (1888–1918): Зб. матеріалів /
Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г. Короленка; Уклад.: А.М. Перепеча,
Н.І. Капустіна. – Х.: ХДНБ, 2004. – 151 с.
5. Габель М. Вопрос о
международной десятичной класси-фикации в русской литературе / М.Габель // Путь
к коммунизму. – 1922. – № 8/9. – С.90–105.
6. Дубровіна Л.А. Історія
Національної бібліотеки Ук-раїни імені В.І.Вернадського: 1918–1941 /
Л.А.Дубровіна, О.С.Онищенко; Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. –
К., 1998. – 335 с.
7 Десятилетие Харьковской
общественной библиотеки.
– Х.: Тип. А.Дарре, 1898. – 99 с.
8 Звіт про роботу бібліотеки
за 1946–1950 роки / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка. – [Х., 1951]. –
52 л.
– [Машинопис].
9 Кунич О.П. До питання про
науково-методичну діяль-ність ХДНБ ім. В.Г.Короленка /О.П.Кунич //Збірник
наукових статей / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка. – Вип. 3. – Х.,
2000. – С.4–19.
10 Кунич О.П. Про вивчення
потреб публічних бібліотек країни у методичних посібниках ХДНБ ім.
В.Г.Короленка (за наслідками соціологічного дослідження) / О.П. Кунич //
Коро-ленківські читання: Матеріали наук.-практ. конф., 8 жовт.
2000 р. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка. – Х., 2000.
– С.3–11.
11 Отчет Харьковской
общественной библиотеки за пятый год и протокол общего собрания членов ее 8-го
декабря 1891 года. – Х.: Тип. А.Н.Гусева, 1892. – 46 с.
12 Отчет Харьковской
общественной библиотеки за четвертый год и Протокол общего собрания членов ее
9-го декабря 1890 года. – Х.: Тип. М.Ф.Зельберберга, 1891. – 39 с.
13 Перепеча А.М. Окремі
аспекти науково-методичної діяльності ХДНБ ім. В.Г.Короленка /А.М.Перепеча //
Історія ХДНБ ім. В.Г.Короленка: пошуки, дослідження, відкриття. Зб. наук. ст.
Вип. 1 /Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка.
– 1996. – С.58–67.
14 Черевко А.О. З історії
становлення і розвитку методичної роботи ХДНБ ім. В.Г.Короленка (1903–1931 рр.)
/ А.О.Черевко // Історія ХДНБ ім. В.Г.Короленка: пошуки, дослідження,
відкриття: Зб. наук. ст. Вип.1. / Харк.
держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка. – Х., 1996. – С.46–58.
15 Шибанова А.М.
Научно-методическая работа
/А.М.Шибанова // Книгу – трудящимся (Библиотека
ім. В.Г.Короленко за 50 лет) / Гос. науч. б-ка им. В.Г.Короленко. – Х., 1968. –
С.145–159.
Вивчивши свого часу роботу американських та німецьких бібліотек, ознайомившись з бібліотечною справою на Міжнародній виставці у Парижі, Л.Б.Хавкіна висуває питання про організацію у Росії професійної підготовки бібліотечних кадрів.
Починає
Л.Б.Хавкіна зі створення у ХГБ відділу біб-ліотекознавства, котрий би “являв
собою першу в Росії спробу об’єднання матеріалів з бібліотечної справи” [16].
20 квітня 1903 р. в газеті «Харьковские губернские ведомости» було опубліковане повідомлення про рішення загальних зборів членів Харківської громадської бібліотеки стосовно створення відділу бібліотекознавства. На цих зборах з доповіддю "Про влаштування відділу бібліотекознавства" виступила член правління ХГБ Л.Б.Хавкіна. Вона обгрунтувала необхідність вивчення і наукової організації бібліотечної справи у Росії за прикладом США і Англії.
Здійснити проект улаштування цього структурного підрозділу доручили членам правління Л.Б.Хавкіній та А.С.Чемпковському. Згодом до них приєднався О.А.Дідрихсон. Було розроблено схему розташування матеріалів, яка містила такі розділи: література з питань бібліотекознавства (історія бібліотек, монографії, закони про бібліотеки, статистика, статути, звіти і правила російських та іноземних бібліотек, друковані каталоги, спеціальні періодичні видання, бібліографія, наочні посібники), карти і діаграми, види і плани бібліотечних будівель, зразки бібліотечних меблів, системи класифікації, нумерації, каталогізації, запису книг і т.ін. [10].
Були надіслані циркулярні звернення до російських бібліотек та листи до
іноземних з проханням надіслати матеріали за наведеною програмою. З 89
російських бібліотек відгукнулися 26 і надіслали 76 книг і брошур, 8 систем
бланків, 2 плани та 2 фотографії. З 26 іноземних – відповіли 24, котрі
надіслали 117 книг і брошур, 14 систем бланків і 14 фотографій та малюнків.
Серед матеріалів російських бібліотек найцікавішими були такі: 23 томи від
Імператорської публічної бібліотеки, повний каталог Київської публічної
бібліотеки, аматорські знімки Томської міської бібліотеки. Серед документів,
надісланих іноземними бібліотеками, перше місце за кількістю та змістом посідали
матеріали американських бібліотек: звіти Бібліотеки Конгресу США з численними
малюнками, системи бланків, програми, звіти і малюнки шкіл для бібліотекарів.
Цікаві матеріали з історії і статистики американських бібліотек надіслало
Бюро народної освіти у Вашингтоні, каталоги технічних пристроїв для бібліотек
були одержані
від Міжнародного бібліографічного інституту і англо-американських акціонерних
товариств “Бібліотечне бюро” і “Бібліотечні посібники”.
Відгукнулися й інші зарубіжні книгозбірні, починаючи з найбільших у світі –
Паризької національної бібліотеки та Британського музею – і закінчуючи
народними бібліотеками у Штутгарті та Бреславлі. Вони надіслали ряд цінних
праць, таких як “Предисловие к печатному каталогу Парижской на-циональной
библиотеки”, звіти про стан Британського музею і т.ін.
Звіти, види, плани, бланки та бібліотечний журнал надіслало Товариство
австралійських
бібліотекарів, 5 великих фотографій бібліотечної будівлі та читального залу –
Токійська імператорська публічна бібліотека. Л.Б.Хавкіна відзначала, що, на
привеликий жаль, наші вітчизняні бібліотеки мляво відгукнулися на прохання
надіслати свої матеріали. З квітня 1903 р. по жовтень 1904 р. з 320 російських
бібліотек відповіли ХГБ лише 59, а з 124 іноземних – 58.
Бібліотека штату Нью-Йорк в Олбані у відповідь на лист правління звернулася
з проханням надіслати їй матеріали про ХГБ для розміщення у своєму
бібліотечному музеї. Було надіслано фотографії, картки, бланки, звіти
російською мовою з перекладом вступу про історію і сучасний стан бібліотеки.
До кінця 1904 р. відділ мав у своєму фонді 2200 документів з бібліотечної
справи. Колекція наочних посібників була зібрана у 90 папках, які згодом було
передано для тимчасового користування до Московського університету
ім. Шанявського (як виявилося, назавжди). Вони поклали початок музею
бібліотекознавства при бібліотечних курсах у Москві. Зараз від його експонатів
залишилося кілька десятків і зберігаються вони в архіві наукової бібліотеки
МДУКіМ.
Було одержано у дарунок від Л.Б.Хавкіної книгу, яка застосовувалася у патентному індикаторі Cotgreave’a. Вона давала змогу читачу, не звертаючись до бібліотекаря, визначити наявність матеріалу у відділі на цей момент.
Документи у відділі було згруповано за державами і виставлено для ознайомлення у вітринах обертального турнікету. Були оформлені діаграми, що показували зростання книжкового фонду в американських, японських бібліотеках та ХГБ. Складено докладний каталог на всі документи за такою схемою: загальні твори, статути, правила, звіти, каталоги, спеціальні періодичні видання, бібліографія, наочні посібники. Наочні посібники передбачалося видавати лише у приміщенні бібліотеки.
15 грудня 1904 р. на загальних зборах членів ХГБ відбулася презентація відділу. Були представлені найбільш цінні матеріали з бібліотечної справи. Відділ бібліотекознавства увійшов до структури бібліотеки, і цю дату слід вважати днем його відкриття. При ньому було створено бібліотечний музей. Через те, що в статуті ХГБ слово “музей” було відсутнім, його довелося назвати інакше: “колекція наочних посібників”.
Своїм завданням відділ вважав опрацювання питань теорії, методики і практики бібліотечної роботи на підставі досвіду бібліотек. Його діяльність мала три напрямки: довідково-консультаційна, учбово-педагогічна та науково-дослідницька робота.
Йшли роки.
Відділ бібліотекознавства одержував
щомісячні бюлетені, відомості про нові книги, доповіді та звіти з
Бостонської, Бруклінської, Чикагської бібліотек та Бібліотеки Конгресу США,
допомагав іншим російським та зарубіжним бібліотекам і всім, хто цікавився
бібліотечною справою. Наприклад, було виконано прохання Нью-Йоркської публічної
бібліотеки про надіслання їй книг для російського відділу
(266 прим.). Бібліотеці Бернського університету було відкрито (вперше у
практиці ХГБ) міжнародний абонемент. До Іркутської міської, Севастопольської
морської, Псковської громадської бібліотек було надіслано бланки та інші
матеріали.
Задовольнялися індивідуальні запити читачів з Харкова, Петербурга, Москви, Самари. Вони стосувалися статуту, каталогів, історії і техніки ХГБ, адрес російських бібліотек, інвентарного запису тощо.
Відділ відвідали представники Луганської та Полтавської громадських бібліотек, Одеської публічної та бібліотеки Харківської земської управи.
Здійснювалася науково-дослідна робота. О.А.Дідрихсон підготував доповідь “Про народні бібліотеки Німеччини”, яку прочитав на засіданні І читальні – бібліотеки ХТГ, Л.Б.Хавкіна написала статтю “Публічні бібліотеки Австралії” та книгу “Библиотеки, их организация и техника” (СПб., 1904).
Любов Борисівна
так згадує цей період: “Мені доводилося майже щодня давати пояснення стосовно
цього відділу та відповідати на численні запитання, з якими до мене зверталися
його відвідувачі. Це наштовхнуло мене на думку, з одного боку, скласти
підручник з бібліотечної справи, а з іншого – виступити на з’їзді з проектом про
необхідність професійної підготовки бібліотекарів” [1].
У 1905 р. ХГБ була запрошена взяти участь у Всесвітній виставці у Льєжі (Бельгія) і комісія відділу бібліотекознавства склала для неї
експонат бібліотеки. Були надіслані звіти, каталоги, альбоми фотографій з
пояснювальним текстом. Один альбом і зараз зберігається у меморіальному фонді
ХДНБ
ім. В.Г.Короленка.
На виставці Л.Б.Хавкіна представила свою книгу “Библиотеки, их организация и техника” (СПб., 1904), котра була нагороджена золотою медаллю, а ХГБ за свою діяльність відзначена Почесним дипломом.
У червні 1911
р. ХГБ брала участь у виставці, організованій у Санкт-Петербурзі при І
Всеросійському з’їзді з бібліотечної справи. Було виставлено діаграми, друковані
матеріали та фотографії, а також значну частину матеріалів відділу
бібліотекознавства: всі малюнки і 90 папок, де було згруповано системи
діловодства найвидатніших російських
та зарубіжних бібліотек. У роботі з’їзду брав участь О.А.Дідрихсон, а також один з організаторів відділу
біб-ліотекознавства А.С.Чемпковський, на той час мешканець Санкт-Петербурга.
Л.Б.Хавкіна за сімейними обставинами не змогла прибути на з’їзд. Вона надіслала на
виставку особисту колекцію фотографій визначних бібліотечних будівель.
Природно, що під час роботи подібних з’їздів у Харкові, відділ бібліотекознавства ХГБ брав в
них найактивнішу участь. Так, у липні 1915 р. Харківське товариство
розповсюдження серед народу грамотності організувало з’їзд з улаштування розумних
розваг. Один із розділів виставки на з’їзді був присвячений народним бібліотекам. ХГБ
виставила фотографії своєї будівлі, друковані матеріали і частину документів з
відділу бібліотеко-знавства: малюнки з зображенням різних бібліотек і папки зі
зразками техніки. У трьох вітринах було виставлено світлові картинки з
бібліотекознавства.
Початок
професійній підготовці бібліотекарів поклали бібліотечні курси, організовані
товариством грамотності у
1918 р. Програма навчання охоплювала різні питання бібліотекознавства,
бібліографії та книгознавства. В учбовому плані значилися 19 дисциплін, для
викладання яких були залучені І.П.Дриженко, К.І.Рубинський, О.А.Дідрихсон,
Т.М.Фарафонтова та інші. Л.Б.Хавкіна читала лекцію про особливості роботи
публічних бібліотек у передових країнах. Практичні заняття курсів проводилися
на базі відділу бібліотекознавства ХГБ.
Відділ помітила преса, з’явилися нотатки у спе-ціалізованих іноземних журналах та газеті “Русские ведомости”. Це сприяло рекламі ХГБ. До відділу звернулася секція бібліотекознавства при Російському бібліологічному товаристві, якій було надіслано дублікати кількох бібліотечних звітів, систему каталогів і картотек ХГБ. Відвідали відділ пан А.В.Бабін, бібліотекар слов’янського відділення Бібліотеки Конгресу, котрого цікавила організація російських бібліотек; пан Ерассі з Петербурга для вивчення літератури з бібліотекознавства.
Відгуки про
відділ, на жаль, не завжди були позитивними. Так, відомий бібліотекознавець
К.Н.Дерунов у праці “Типичные черты в эволюции русской общественной библиотеки”
(М., 1972) вважав, що організація у ХГБ спеціальних відділів, у т.ч. відділу
бібліотекознавства, є лише новомодним віянням: “Марно стали б ми шукати тут
істинне захоплення і творчість
– відділи народжуються як гриби, мруть як мухи; у кращому випадку ведуть
жалюгідне паперове існування” [3]. На
щастя, весь подальший шлях ХГБ довів зворотнє. Змінювалися назви відділу, але
завдання, поставлені Л.Б.Хавкіною у доповіді “Про улаштування відділу
бібліотекознавства”, він виконував завжди.
Література
1 Архів РДБ, ф. 321, од. зб. 10.
2 ДАХО, ф. 200, оп. 1, од. зб. 455,
арк. 3; од. зб. 490, арк. 2, 9, 15, 20; од. зб. 510, арк. 9, 10, 12.
3 Дерунов К.Н. Т