Деякі аспекти застосування авторського права при функціонуванні МБА та ЕДД

Співпраця бібліотек у спільному використанні фондів є дуже важливою для підвищення ефективності обслуговування користувачів. Активне використання читачами можливостей МБА завжди визначало високій рівень роботи ХДНБ ім. В.Г. Короленка, багатство її фондів, повноту комплектування, якість довідкового апарату.

На сучасному етапі питання функціонування МБА вирішуються бібліотеками по різному. Великі труднощі виникли у зв’язку з недостатньою кількістю екземплярів у фондах бібліотек. Єдиний наявний в бібліотеках екземпляр ( а зараз усі комплектуються майже одним екземпляром), як правило, не надається абонентам МБА і тому постає питання запровадження копіювання документів та їх частин. Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” визначає право користувачів “одержувати документи або їх копії по міжбібліотечному абонементу”. У відповідності до цього Закону у попередні роки ми виготовляли копії на мікроплівках, потім додались ксерокопії, а зараз ми говоримо об електронних копіях документів. Поява нових носіїв інформації, засобів її розповсюдження не тільки активно змінює бібліотечну справу, але і створює проблеми, які у бібліотеках дуже часто вирішуються без урахування міжнародних та національних правових норм. Правове забезпечення діяльності міжбібліотечного абонементу автоматично переноситься на електронну доставку документів. Чи правильно це?

Розглянемо, що об’єднує і відрізняє МБА та ЕДД. Перш за все, і МБА і ЕДД мають на меті задовольняти потреби користувачів у інформації, що є найважливішим завданням усіх бібліотек. По-друге, обидві форми здійснюються на основі фондів, які є власністю бібліотек, за використання і збереження яких вони відповідають. МБА і ЕДД широко застосовують копіювання документів, а цей процес повинен виконуватися у відповідності з нормами авторського права.

Історія авторського права бере свій початок з появи друкування, а першим нормативним актом у цій сфері вважається “Статут королеви Анни” (1709 р.), який закріпив права авторів і розділів повноваження авторів та видавців. На терені України захист прав авторів та боротьба з незаконним використанням їх творів побутує близько двох століть.

У 90-х роках 20-го століття авторське право завоювало чіткий статус одного з найбільш важливих питань, яке впливає на роботу бібліотек. Національні закони зарубіжних стран досить по різному обумовлюють навіть діяльність по позичанню книг. Так в Словаччині згідно з законом власники авторського права дають ліцензію на видачу книг. У дійсності це не виконується, але така норма існує. У США також дуже суворі норми авторського захисту.

У своїй діяльності українські бібліотеки зобов’язані виконувати норми Закону “Про авторське право та суміжні права”, згідно ст. 22 якого дозволено “репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів , і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб:

1) за умови, що бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження; відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру та немає обмежень зі сторони організацій колективного управління щодо умов виготовлення таких примірників;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.”

При виготовленні фото- чи ксерокопій ми завжди дотримувались вище означених норм. Копії виконувались, якщо користувач у бланку МБА позначав, що буде використовувати документ з метою освіти, досліджень або навчання. Бібліотека, створюючи страховий та захисний фонди мікрокопій, також діяла у рамках закону “Про авторське право та суміжні права”. Зовсім інша ситуація складається при організації ЕДД.

В умовах цифрових технологій з'явилась унікальна можливість із легкістю робити копії, забезпечуючи їх абсолютну ідентичність з оригіналом. Як тільки об'єкт перетворений у цифрову форму, стає дуже просто відтворювати його ще багато разів без утрати якості і поширювати з використанням телекомунікаційних засобів. Поступово, впроваджуючи нові інформаційні технології, бібліотеки розвивають сканування документів і пересилку їх по електронній пошті. Цей напрям запроваджується у все більшій кількості бібліотек, бо він дає значний ефект у підвищенні задоволення потреб користувачів, значно економить час на доставку необхідної інформації і розширює коло інформаційних джерел. Водночас перед бібліотеками постає питання, чи не порушуємо ми Закон об авторським праві, що є ЕДД - копіювання чи тиражування?

З однієї сторони бібліотека повинна забезпечувати вільний доступ до інформації, а з другої вона повинна захищати інтелектуальну власність авторів, надаючи користувачам у тимчасово користування документи зі своїх фондів у тимчасово користування . Це дуже складна ситуація. В попередні роки авторське право та право громадянина на інформацію знаходилось у рівновазі, але у час, коли все більше бібліотек створюють електронні колекції своїх фондів, використовують їх для обслуговування як у своїх бібліотеках, так і з використанням мережі Інтернет, ця рівновага порушується. Бібліотеки при впровадженні ЕДД повинні усвідомлювати, що надаючи у тимчасове користування електронну копію, вони не в змозі гарантувати, що ця копія буде використовуватися одним користувачем і для зазначеної їм мети. І тому автори та власники авторського права не зацікавлені в тому, щоб бібліотеки робили електронні копії.

Міжнародне бібліотечне співтовариство вже декілька років намагається відстояти право користувачів на вільний доступ до електронних документів та електронних копій документів, але все більше держав приймають рішення про значні обмеження по використанню у бібліотеках електронних копій документів.

ІФЛА вважає, що якщо бібліотекам і громадянам не буде надане право користуватися тими ж правами у відношенні електронних копій, що допускають безкоштовний доступ і використання для цілей, які відповідають суспільним інтересам таким, як освіта і дослідження, - виникне небезпека, що переваги Інформаційного Суспільства будуть доступні тільки тим, хто в стані заплатити. Це призведе до подальшого поглиблення нерівностей між багатими і бідними.

Одним з основних питань, зв'язаних з функціонуванням служб електронної доставки, є питання дотримання авторських прав і відрахування виплат власникам за використання їхніх здобутків. Проблема авторського права при копіюванні і доставці документів електронним способом виникла практично одночасно з зародженням служб електронної доставки документів.

З 1886 р. Бернська угода про захист творів літератури й мистецтва виконує функцію всесвітньої рамкової угоди щодо міжнародного захисту авторів та їх творів. Більше ніж 120 держав підписали цю угоду й несуть зобов'язання щодо неї. Цією угодою передбачені особливі випадки використання охоронюваних здобутків, коли непотрібно одержання попередніх згод власника авторського права і не передбачається якої-небудь винагороди автору. Такі виключення, що називаються вільним використанням охоронюваних здобутків, визначаються у Бернській угоді у ст. 16 (відтворення у визначених обговорених випадках), ст. 15 (цитування) і ст.17 (використання з метою ... навчання) і використовуються у відношенні паперових копій та мікрокопій, що ж стосується електронних копії, то це не визначено цією угодою. Виконанням Бернської угоди керує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

Одним з питань, що мають бути вирішеними в епоху електронних технологій, є питання визначення, як розглядати зображення твору на моніторі комп'ютера: йдеться тут про загальнодоступне відтворення, розмноження, чи, навіть, про нову форму? Існує єдність у питанні недоцільності введення зовсім нового права щодо захисту електронної трансляції і пропонується тільки розширити існуюче право. В Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятому Дипломатичною конференцією у 1996 році після довгих дискусій нарешті зазначено: що йдеться про особливу форму загальнодоступного відтворення, при якому визначним аспектом постає просто "унаявнення твору", а не копіювання.
Через інтенсивне лобіювання з боку міжнародного бібліотечного світу Договір ВОІВ став, насамкінець, набагато привабливішим ніж його попередні проекти. Бібліотечне лоббі вибороло деякі значні зміни у договорі. Хоча не було досягнуто єдності щодо нової редакції права на розмноження, однак було додано "положення", яке підтвердило, що право на розмноження й винятки з нього, як це зафіксовано у Бернській угоді, дійсні і в електронній сфері.

Все більше інформації у наш час виробляється у електронній формі, яку легко копіювати і розсилати по мережам. І це викликає побоювання авторів у тому, що бібліотеки будуть порушувати норми авторського права, а тому і у випадках із електронними копіями друкованих документів питання заборони розповсюдження електронних текстів стоїть дуже гостро.

Передача документів в електронній формі по мережам без здійснення виплат авторам є порушенням авторських прав. Система же оплати за копіювання творів бібліотеками в Україні не розроблена, і тому бібліотеки при створенні та використанні електронних копій діють на свій страх і ризик. Бібліотечні працівники повинні відстоювати інтереси громадян на вільне отримання інформації і вимагати розповсюдження на електронні документи тих самих норм авторського права, тобто бібліотеки повинні мати змогу надавати електронні копії для перегляду, копіювання під дійсно суворим контролем бібліотечних працівників частин документів для використання їх з метою освіти та досліджень.

Труднощі у запровадженні ЕДД виникають також у зв’язку з забезпеченням збереження документів. Ми не можемо сканувати той самий текст десятки разів, бо це неминуче зруйнує документ, а так станеться з деякими документами великого попиту. Тому організація процесу сканування повинна забезпечувати ведення архіву копій електронних документів, або створення технічних копій. А це також не відповідає нормі Закону про авторське право. Тому дуже важливо вирішити питання зі створенням та збереженням технічних копій електронних документів, вони повинні бути виключеними із сфери дії цього закону, бо є необхідною складовою частиною нової діяльності бібліотек, яка згодом стане такою же звичною, як реставрація документів, їх оправа та створення страхового фонду. Тимчасові або технічні копії не повинні розглядатися як копії у випадках забезпечення виконання технологічних процесів бібліотечної діяльності.

Некомерційна діяльність МБА завжди грала значну роль для розвитку культури, науки, господарства, а також навчання та самоосвіти. Бібліотеки надавали відкритий доступ для всіх громадян до наявної в їх фондах інформації. Те саме повинно відноситися і до електронної інформації. Інформація, наявна на CD/DVD-ROM, або на ГМД, також має бути доступною для всіх громадян. Організація доступу до інформації на магнітних та оптичних носіях інформації для бібліотек є важливим, але складним завданням. Необхідно створити саме такі умови, коли користувачі могли би вільно переглядати зміст інформації, але не мали змоги несанкційновано її копіювати.

Історія авторського права може бути зведена до цілої низки відповідних дій та пристосувань правових рамкових умов до технічного розвитку, при цьому врегулювання взаємовідносин автор – користувач стає все більш обмежувальним для користувачів.. Зарубіжні держави, які вже мають досвід роботи з електронною інформацією, розглядають копіювання як необхідну складову частину роботи бібліотек, але вводять деякі обмеження в обсязі та кількості робіт для копіювання. Обмежується кількість видач по МБА на рік, кількість сторінок для копіювання, і все це забезпечує рівновагу між власником авторського права і користувачем документів та їх копій. Захист інтелектуальної власності розглядається державою як стимул до подальшого розвитку технічного та наукового прогресу, створення культурних здобутків.

Ст.28 Закону “Про авторське право та суміжні права” визначає, що авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Дотримуючись норм цієї статті, бібліотеки повинні отримувати дозвіл автора, або особи, що має авторські права, на копіювання твору, або отримати ліцензію на використання твору автору з визначеною метою. Одержання таких ліцензій справа складна і для кожної окремої бібліотеки майже неможлива. Законом передбачене колективне управління авторськими правами, коли державна або громадська організація є представником авторів, які входять до об'єднання . Тоді через це авторське представництво укладаються угоди щодо дозволу на використання творів з чітко визначеною метою і сплатою винагород авторам.

Прикладом може бути діяльність Російського авторського об'єднання (РАО) та Російського об'єднання по мультімедіа та цифровим мережам (РОМС), які є представниками колективного управління авторськими правами. Служба ЕДД в РГБ “Русскій курьеръ” складає угоди з РАО та РОМС про відрахування коштів на виплату авторського гонорару членам об’єднань. Вивчення досвіду роботи російських та зарубіжних бібліотек по складанню угод дозволить українськім бібліотекам правильно вирішити питання отримання ліцензій на створення та використання електронних документів та їх копій. Без співпраці з аналогічними українськими структурами, а це насамперед Українське агентство з авторських та суміжних прав (УААСП), складно впроваджувати такі сучасні форми, як електронна доставка документів, без якої уже неможливо функціонування сучасних наукових бібліотек, і яка повинна активно розвиватися в умовах широкого розповсюдження електронної інформації.

Без порушення авторських прав бібліотеки мають змогу створювати електронні копії документів, які не підлягають під дію закону “Про авторські та суміжні права”. Ст.10 цього закону визначає об'єкти, які “не охороняються авторським правом:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливо городу)”. Ці види документів у електронній формі могуть вільно використовуватися у роботі Служб ЕДД.

Виходячи з необхідності впровадження сучасних форм обслуговування користувачів з інших регіонів, у ХДНБ створено Службу Електронної доставки документів у відповідності до норм діючого українського законодавства і пропозицій міжнародних бібліотечних об’єднань, у першу чергу ІФЛА. Своїм основним завданням ми вважали створення умов для ефективного використання наших фондів віддаленими користувачами. На першому етапі електронні копії створюються тільки на фонд описів винаходів та на державні стандарти, тобто на документи, які не є суб’єктами авторського права. В подальшому цей перелік буде доповнюватися, але вся робота буде організована у відповідності до норм діючого законодавства. Розвиток цього напряму діяльності спрямований на поступове перетворення ХДНБ в електронну бібліотеку, де будуть гармонійно поєднуватися традиційні форми роботи з новими інформаційними технологіями.

Для сканування документів і мікроплівок використовуються сканери: HP Scanjet 7400c та Nikon Super Coolscan 4000 ED, Minolta PS7000. Це обладнання дає змогу створювати якісні копії паперових документів, фотоплівок, мікрофільмів та мікрофіш.

Сучасний етап розвитку бібліотечних технологій характеризується новими відносинами між авторами, видавництвами, бібліотеками та користувачами. Застосування нових форм інформації, зокрема в електронній формі , надає нові можливості, але і призводить до виникнення нових проблем і нових аспектів діяльності. Бібліотечні працівники мають засвоювати норми законодавчих актів, основи підготовки та укладання договорів з видавцями та торгівельними організаціями, створення консорціумів з метою суспільного створення та використання електронних ресурсів, придбання ліцензій на використання творів та баз даних.

Успіх у вирішенні цих питань у значній мірі залежить від нашої обізнаності з нашими правами та обов’язками. Закриваючи очі на проблему по дотриманню норм авторського права при копіюванні документів, ми не вирішимо питання покращання своєї роботи. Те, що на перший погляд здається несуттєвим і необов’язковим, є нормою цивілізованого демократичного суспільства. інформації.

В повідомленні ми торкнулися тільки деяких проблем, яки виникли у бібліотеках на сучасному етапі. Розвиток міжнародних зв’язків України поставив перед бібліотеками завдання суворого дотримання правових норм та угод. Основною вимогою для вступу у Всесвітню організацію торгівлі, чого прагне Україна, є організація належної охорони і захисту об’єктів інтелектуальної власності. Багато уваги приділяється цьому питанню і Європейським Співтовариством, з яким Україна тісно співпрацює. Тому необхідно намагатися будувати бібліотечну діяльність на правових засадах з додержанням норм національного законодавства і впроваджувати демократичні принципи життя, поєднуючи інтереси користувачів з інтересами авторів інформації.

Розвиток інформаційних технологій щороку надає нові можливості для створення і використання різноманітних видів інформації. Неможливо передбачити ті проблеми, які постануть у зв’язку з розвитком електронних публікацій та створенням повнотекстових баз даних у бібліотеках. Тому ми вважаємо за потрібне створення регламентуючих документів, методичних рекомендацій, які б допомогли бібліотекам знаходити правильні і однакові підходи к впровадженню нових видів робіт. Спільна позиція бібліотек дозволить відстоювати права користувачів на отримання інформації у всіх видах, підвищить роль бібліотек у Інформаційному суспільстві, зробить їх більш відкритими і доступними для користувачів усього світу..