Історія бібліотеки.

Хроніка основних подій (1886 - 2000 рр.)

1886р., 8 жовтня. Відкриття ХАРКІВСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ (ХГБ). У трикімнатному флігелі на Миколаївській площі (нині пл. Конституції) читачів обслуговувало п’ятеро службовців; фонд налічував 1700 примірників видань. Становленню та подальшому розвитку бібліотеки сприяли ентузіасти народної освіти В.І.Філонов, О.А.Гурський, Х.Д.Алчевська, професори Харківського університету М.Ф.Сумцов та Д.І.Багалій, губернатор міста барон А.Акскуль фон-Гільденбант, а також багато інших представників прогресивної громадськості Харкова.

        Виходить друком “Первый каталог Харьковской общественной библиотеки” (Х., 1886.-89с.). Такі каталоги видавалися до 1913р.

 1889р. Введено форматно-порядкову розстановку фонду, яка застосовується й зараз.

 1890р. На околицях міста створюються філії Бібліотеки для робітників. 

1896р. На десятому році існування Бібліотеки фонд налічував 41,6 тис. прим. Основою документозабезпечення були пожертвування. “Протягом перших десяти років від 2000 осіб і установ надійшло 39806 томів… У середньому поступало 4000 томів за рік” (БагалійД.І., МіллерД.П.  Історія міста Харкова за  250 років його існування (1655-1905). Т.2.- Х.,1993. – С.754.). Дарувалися окремі видання, а також цілі бібліотеки. Зокрема відомим російським письменником Г.П.Данилевським (понад 3 тис. прим.), видатним юристом К.Н.Анненковим (1,7 тис. прим.), лікарем В.І.Порай-Кошицею (1,8 тис. прим.). Значну частину зібрань із власних бібліотек подарували також відомий філолог-словіст О.О.Потебня, професори В.І.Добротворський, П.І.Сокальський, письменник І.С.Аксаков, та багато інших значних особистостей.

 1898р. Розпочалося створення генерального алфавітного каталогу за пруською системою книгоопису.  

1901р. Переїзд у нове приміщення ( нині пров. Короленка, 18). Проект будівлі створив архітектор О.М.Бекетов. Він входив до складу правління бібліотеки і одержав за свою розробку почесне звання “Академік архітектури”.

              Розпочато видачу читачам безплатних абонентів (вчителям початкових шкіл та училищ, студентам, слухачам курсів та ін. категоріям).  

1903р. Першою серед громадських книгозбірень країни бібліотека відкриває музичний відділ (за прикладом паризьких бібліотек), відділ рукописів і автографів (за ініціативою голови правління Д.І. Багалія), відділ Yudaica, де зосереджується література з єврейства. Безпрецендентним явищем стало відкриття відділу бібліотекознавства (за ініціативою Л.Б. Хавкіної). Формується унікальний за змістом документний фонд з бібліотечної справи. Активізується робота з виявлення, вивчення та популяризації передового бібліотечного досвіду, у т.ч. зарубіжного, розширюються міжнародні зв'язки. Закордонними партнерами ХГБ стають відомі бібліотечні заклади та організації США (Бібліотека Конгресу, Нью-Йорська публічна бібліотека, бібліотека штату Нью-Йорк в Олбані, Публічна бібліотека в Манчестері, публічна бібліотека ім. Крера в Чікаго ), Великої Британі (Бібліотека Британського музею, бібліотечне бюро у Лондоні, Клеркенвільська бібліотека), Франції (Національна бібліотека в Парижі), Міжнародний бібліографічний інститут у Брюселлі, а також бібліотеки Німеччини, Австрії, Японії та інших країн світу. 

 1904р. На третьому з”їзді російських діячів з технічної і професійної освіти (м. С.-Петербург, січень) співпрацівниця Бібліотеки Л.Б.Хавкіна висуває проект бібліотечної освіти. 

1905р. Бібліотека взяла участь у Всесвітній виставці у м. Льєжі (Бельгія)  і була нагороджена почесним дипломом. Представлена на виставці книга Л.Б.Хавкіної “Библиотеки их организация и техника” (С.-Петербург, 1904) отримала золоту медаль. 

1906р. За ініціативою членів правління Бібліотеки Г.М. Абрамова та Д.І. Багалія,  відкривається український відділ. Він не мав аналогів в усій країні. Серед основних напрямків діяльності Української комісії, яка керувала його роботою, були - вишукування коштів на комплектування фонду виданнями про історію, економіку. культуру України, творами українських письменників, краєзнавчими документами, бібліографування цих матеріалів тощо. В різні роки у складі Української комісії були М.Міхновський, перший голова комісії, палкий войовник за національну ідею, автор популярного політичного трактату “Самостійна Україна”, Д. Багалій, Х. Алчевська, С. Дремцов, О. Габель, відомий письменник Г. Хоткевич, який  був головою комісії з 1914р., та інші відомі діячі української культури. 

1910р. Завдяки зусиллям і клопотам Української комісії та гласних-українців, Харківська міська дума напередодні 50-тої річниці з дня смерті Т.Г.Шевченка постановила: “пожертвувати Харківській Громадській бібліотеці 300 крб. одноразово і 50 крб. щорічно - на український відділ, з тим щоб він присвячений був пам'яті великого українського поета”. Відтоді цей підрозділ мав назву “Український відділ імені Тараса Шевченка” ( він проіснував до 1916р.). 

1911р. 25-річчя ХГБ. За кількістю фонду, що складав 142 тис. прим., книгозбірня посідає 3-тє місце серед “провінційних” публічних бібліотек Російської імперії; за обсягом виданих читачам книг – тривке місце після Імператорської публічної бібліотеки.

              Бібліотека взяла участь у 1-му Всеросійському з'їзді бібліотекарів.

 1912р.Виходить друком “Каталог книжок українською мовою Харківської громадської бібліотеки” (Х., 1912.-98с.),  складений Павлом Макроусом. Це був перший бібліографічний посібник українською мовою, присвячений українській  книзі у фондах Бібліотеки. 

1916р. Відкривається дитячий відділ. Він обслуговує дітей від 4-х до 14 років і перетворюється згодом в одну із провідних бібліотек країни.

 1917р. Після революції діяльність громадської книгозбірні набуває нового змісту. Підкоряючись новим вимогам часу, вона всіляко підтримує освітянський рух, стає однією із ланок ідеологічної діяльності.

 1918р. Організовано “Товариство друзів книги ” (при дитячому відділі бібліотеки)

 1920р. Бібліотека отримує статус державного закладу культури (згідно з постановою Харківського губвиконкому про націоналізацію бібліотек) і підпорядковується Головполітпросвіті Наркомосу (з грудня ц.р.)    

 Засновано консультаційний відділ , який очолив Б.О.Борович, видатний бібліотекознавець, книгознавець, педагог. Відділ швидко набуває популярності як культурно-інформаційний та науково-методичний осередок.

 1922р. Бібліотеці присвоєно ім'я російського письменника В.Г.Короленка.

                Став надходити безплатний примірник друкованої продукції, що видавалося на території РФСР. 

1923р. Б.О.Борович бере участь у  першій Всеукраїнській нараді працівників книги.

         Організовується мережа пересувок на підприємствах  Харкова та у передмісті.

 1924р. Засновано читальний зал газет та журналів .

         Б.О.Борович бере участь у I Всеросійській конференції наукових  бібліотек (м. Москва).

1925р. Зі зміною в країні системи районування, Бібліотека стає окружною, центром методичної підтримки бібліотечної мережі Харківської округи.

         Створюються нові структурні підрозділи: відділ літератури іноземними мовами та відділ літератури мовами народів СРСР. Відновлюються, після тривалої перерви, зв'язки з бібліотеками Америки, Німеччини, Австрії та інших країн. Розвивається міжнародний книгообмін.

Співпрацівників Бібліотеки запрошено на Міжнародний конгрес бібліотекарів та друзів книги (м. Прага, червень) та конференцію, присвячену 50-річчю Американської бібліотечної   асоціації (м. Філадельфія, жовтень).

         На запрошення Укрголовнауки  Б.О. Борович виступає з доповіддю на першій конференції наукових бібліотек УРСР (м. Київ, грудень.) 

1926р. Організація та проведення Першого Всеукраїнського з'їзду  бібліотечних працівників (м. Харків, червень). Він проходив на базі бібліотеки.

         Б.О.Боровича запрошено на другу Всеросійську конференцію наукових  бібліотек (м. Ленінград,    жовтень).

 1928р. Створено відділ україніки, який продовжив традиції ліквідованого українського відділу. Очолила його Ольга Багалій.

 1929р. Після введення в СРСР єдиної загальнодержавної системи обов'язкового примірника. Бібліотека почала одержувати загальносоюзний примірник (від восьми республіканських книжкових палат) і місцевий обов'язковий примірник (від поліграфічних підприємств Харкова). 

1930р. За високий рівень діяльності та значний внесок Бібліотеки у розвиток науки, освіти, культури, НАРКОМОС України визначає її статус як державної наукової. Відтоді вона має назву Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка. Розпочинається новий етап наукової “біографії” закладу.

1932р. На базі розформованого консультаційного відділу, яким керував Б.О.Борович (за “класово шкідливу” роботу він був заарештований і загинув у сталінському ГУТАБІ), створюється науково-методичний відділ.

              До Бібліотеки став надходити республіканський обов'язковий примірник творів друку.

 1933р. Організовано нові структурні підрозділи: сектори масової роботи та міжбібліотечного абоненту (МБА).

 1934р. ХДНБ надано функції обласної бібліотеки.

 1936р. Дитячий відділ одержує окреме приміщення і реорганізується у філію для дітей та юнацтва.

 1937р. Бібліотека увійшла до системи внутрішньосоюзного книгообміну. Обмінний фонд нараховував 6000 прим. 

1940р. Організовано  науково-бібліографічний відділ, на базі науково-методичного, та  відділ рідкісних видань та рукописів.

 1941-1943рр. Під час німецько-фашистської окупації Харкова було знищено і пограбовано понад 600 тис. цінніших видань. Серед них – найрідкісніші українські стародруки XYII-XYIII ст.; прижиттєві видання творів класиків світової літератури; колекція географічних карт XYIII-XX (понад 10 тис. прим.); науково-технічні видання; унікальне зібрання книжок для дітей та юнацтва (біля 95 тис. прим.), до якого увійшли видання XIX ст.; твори єврейських вчених і письменників. Вивезено унікальний систематичний каталог (він налічував понад 1,2 млн. карток). І лише завдяки мужності та самовідданій праці М.І.Румницької, директора, Л.В.Анохіної, Л.І.Вовк, О.В.Гаврилової, Є.В.Долинської, Г.Д.Клявиної, Т.Г.Малець, Є.А.Мартинової, А.Н.Омельченко, Є.П.Панченко, Н.І.Радченко, Н.О.Розальон, О.Ф.Самариної, С.М.Ставровського, а також інших співпрацівників бібліотеки та мешканців міста, більшу  частину фонду вдалося врятувати. Відомості про втрати ХДНБ під  час окупаційного режиму наведено серед звинувачувальних матеріалів на Нюрнберзькому процесі 1945-1946рр.

1944р. Бібліотека почала одержувати цільовий безкоштовний обов'язковий примірник творів друку, який призначався для  відновлення книжкового фонду.

 1949р. Згідно з новим порядком   комплектування провідних бібліотек країни   обов'язковим примірником, затвердженим Радою Міністрів СРСР, ХДНБ почала одержувати два платних обов'язкових примірника: всесоюзний  ( з Центрального  колектора наукових бібліотек)    і республіканський  (з Київського обласного колектора).

 1951р. Поновлене надходження безкоштовного всесоюзного обов'зкового примірника творів друку з Всесоюзної книжкової палати (яке припинилося у 1960р.)

1956р. Відкрито відділ патентів (перетворений у 1969р. на відділ технічної  літератури).

  1964р. Згідно з Постановою колегії  Міністерства культури УРСР  (від 7.11.1964р.)  Бібліотека стала виконувати   функції республіканського методичного    центру (з питань пропаганди технічної           літератури)  та зонального (надання методичної допомоги з різних напрямків діяльності бібліотекам             Донецької, Дніпропетровської, Полтавської, Луганської, Сумської та Харківської областей).

         Організовано і проведено Республіканський семінар-нараду працівників міжбібліотечного і заочного абонемента обласних бібліотек УРСР.

         Проведено нараду директорів обласних бібліотек Сходу України, на якій розглядалися питання методичної діяльності тощо. 

1965р. Організовано республіканський семінар-нарада завідуючих читальними залами обласних і центральних міських бібліотек.

 1969 р. На   базі сектора міжбібліотечного абонемента створено відділ МБА.

1971р. Бібліотека стає регіональним центром Міжбібліотечного абонементу  для бібліотек Полтавської,   Сумської та Харківської областей. 

1975р.Створюється відділ організації науково-дослідної роботи. Проведення досліджень (всесоюзних, республіканських, регіональних та локальних) стає одним із основних напрямків наукової діяльності.

 Бібліотека стала виконувати функції міжобласного депозитарію універсального профілю (для бібліотек Полтавської, Сумської та Харківської областей). 

1977р. На базі науково-бібліографічного відділу утворено два самостійних структурних підрозділи: інформаційно-бібліографічний та науково-бібліографічний, який став координаційно-методичним центром республіки зі складання бібліографічних посібників техніко-економічної тематики.

 1979р. Організовано відділ краєзнавчої роботи. Розпочинається діяльність “Клубу краєзнавців.”

 1986р. З нагоди 100-літнього ювілею Бібліотеки, у Харківському державному академічному українському театрі ім. Т.Г.Шевченка відбулися урочисті збори. Виходить друком перший науково-допоміжний бібліографічний покажчик видань бібліотеки та літератури про її діяльність “Харьковская государственная научная бібліотека им. В.Г.Короленко. 1886-1986.”.

 1988р. Розформовано фонд літератури “спеціального зберігання”. Читачі отримали доступ до 45 тис. заборонених раніше видань – праць відомих вчених, письменників, громадських діячів тощо.

 90-ті роки. Бурхливі соціально-економічні та економічні зміни, притаманні розбудові української держави, спонукали на всебічний аналіз набутого досвіду роботи та активний пошук оптимальних шляхів подальшого розвитку. Девізом колективу стає: “традиції +інновації”. Пошукова робота відзеркалюється новими інтелектуальними надбаннями у науковій, культурно-просвітницькій, інформаційній діяльності. Розширюються міжнародні культурні зв'язки. Відбуваються нововведення в організаційній структурі.

1990р. Створено  відділ автоматизації бібліотечно-бібліографічних процесів. Розпочато реалізацію програми розвитку автоматизованої інформаційно-бібліографічної системи Бібліотеки. 

1992р. У бібліотеці відбулася республіканська міжвідомча науково-практична конференція “Фонди наукової бібліотеки: стан та перспективи розвитку”, у якій взяли участь близько 300 делегатів (від бібліотек різних регіонів країни та  зарубіжних, інститутів культури, громадських бібліотечних об'єднань, інших установ).

 1993р. Відновлюється діяльність українського відділу. Створений на базі відділу краєзнавчої роботи, відділ україніки розгорнув багатогранну наукову, культурно-просвітницьку та інформаційну діяльність у напрямку українознавства та краєзнавства, з відродження вітчизняної культури тощо.

         Почала видаватися серія “Повернені імена”. Відтоді вийшли друком бібліографічні посібники присвячені Івану Падалці, Василю Чечвянському, Миколі Хвильовому, Гнату Хоткевичу, Миколі Кулішу, Олесю Досвітньому та іншим громадським діячам, письменникам, діячам культури та мистецтва.

         Відділ україніки став лауреатом республіканської премії ім. Д.Яворницького за значний внесок у розвиток українського краєзнавства.

         Проведено регіональну міжвідомчу наукову конференцію “Історія бібліотечної справи в Україні.”

         Напередодні 90-річчя від дня заснування відділу бібліотекознавства організовано  читальний зал  бібліотекознавства (при науково-методичному відділі). Розпочинається цілеспрямоване та опосередковане формування документно-інформаційних ресурсів цього підрозділу різними видами документів з історії, теорії та практики бібліотечної справи.

 1995р. В межах реалізації Двосторонньої Угоди з Товариством “Канадські друзі в Україні” у Бібліотеці відкрилася Українсько-Канадська бібліотека.

         Співпрацівники взяли участь у роботі: 61-ої сесії ІФЛА (м.Стамбул, Турція); міжнародній конференції “Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові технології та нові форми співробітництва” (м.Євпаторія, Крим); установчої конференції Української бібліотечної асоціації (м. Київ), міжнародного семінару “Рестоврація та консервація книжкових фондів” (м. Київ) та інших заходах.