Фонди нот

ФОНД КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ

Про найцінніші твори

з картографічного фонду (XVIII – XIX ст.)

Картографічні твори цього періоду, гравіровані визначними майстрами та виготовлені відомими видавництвами, дають можливість відчути причетність до історії науки, мистецтва та поліграфічної культури іншого часу.

Свідоцтвом високої картографічної культури XVI ст. є “Большой Чертеж” – докладний географічний опис Московської держави та коментар до нього, складений на початку XVII ст., - “Книга Большому Чертежу” – унікальна історико-географічна пам”ятка, що збереглася до наших часів лише у перевиданнях. Кращим з трьох дореволюційних видань “Книги…” є, на думку дослідників, третє видання: Спасский Г.И. Книга, глаголемая Большой чертеж: Изданная по поручению Императ. о-ва истории и древностей российских. (М.: Унив. Тип., 1846.- XXVII, 328с.) У передмові до нього зазначено: “Книга Большой Чертеж, или современное изъяснение карты России, составленной в XVI веке, - один из драгоценнейших источников, служащих к объяснению древней Руси – один из любопытных памятников старинной нашей письменности”. І далі: “ Сколько Нестор в описываемом им периоде времени важен для нашей истории, столько же и Книга Большой Чертеж – для нашей географии”. У фонді Бібліотеки зберігається це видання, а також попереднє, підготовлене Д.Язиковим під назвою “Книга Большому Чертежу или Древняя карата Российского Государства, поновленная в Розряде и списанная в книгу 1627г.” (2-е изд.- Санкт-Петербург, 1838).

Вельми цікавою є праця Лео Багрова “Чертеж украинским и черкасским городам 17-го века” (окремий відбиток статті з “Трудов русских ученых за границей”, що вийшли друком у Берлині, 1923р.). ЇЇ автор аналізує зміст, спосіб зображення тощо оригінальної карти “Чертеж украинским и черкасским городам от Москвы до Крыма” (датованої орієнтовно 1627 р.), що зберігається у Державному Архіві Швеції, і додає її копію. Цікаво висвітлено історію первісного періоду утворення Київського князівства, Слобідської України тощо.

На початку XVIII ст., коли географічні та картографічні дослідження належали до заходів, що забезпечували успішне здійснення реформ Петра 1., виникла гостра потреба у якісних географічних картах Росії та інших держав. Створювалися картографічні видання довідкового, учбового характеру, що призначалися для розповсюдження географічних знань. Яскравим прикладом таких видань є “Введение в географию, служащее к изъяснению всех ландкарт земного шара с государственными гербами, и описание сферы с толкованием оной, ее кругов, движения звезд, древних и новых систем Света и употребления глобусов и мер географических с фигурами” (Москва, 1771), а також учбовий географічний посібник “Atlas des Enfans. Детский атлас или новый учебный и доказательный способ к изучению географии, исправленный и умноженный Филиппом Генрихом Дилтеем, … переведен с французского на российский язык Князем Петром Николаевичем Оболенским.” Т.3. (М.: Печатан при Императ. Москв. Ун-те, 1770. – Текст парал. на рус. и фр. яз.). Останній складається із запитань до учнів та докладних відповідей про окремі держави, їх клімат, систему правління, релігію та звичаї. На кольрових вклейках зображено герби цих стран. Обидва видання наявні у фонді книгозбірні.

Прикрасою фонду є також “Новый Атлас или собрание карт всех частей Земного шара, почерпнутый из разных сочинителей и напечатанный в Санкт-Петербурге для употребления юношества в 1793 году при Горном училище” (СПб., 1793.- 58 карт.) – чудове видання докладних, старанно накреслених 480 арк. карт. Деякі з них відзначаються особливим багатством змісту. Так, на картах Португалії та Іспанії поряд з густою мережею річок, своєрідним відбиттям рельєфу, показом лісових масивів, представлено велику мережу магістральних шляхів, стародавній водопровід та глибинні позначки моря. У гравіруванні карт брав участь найвизначніший картограф-гравер Іван Іванович Колпаков У плеяді талановитих картографів-граверів того часу, - Олександр Дмитрович Савінков, різцеві якого належить понад п’ятдесят картографічних творів. Він був також відомим видавцем карт та атласів. У фонді є “Атлас или собрание карт всех Частей Земного Шара”, гравірований та виданий цим майстром (СПб., 1807).

Якщо у картографії XVIII переважав академічний стиль, то у XIX ст., коли картографія була монополізована воєнним відомством (Воєнно-Топографічним Депо, а потім – відділом Головного штабу), – воєнний ухил. Створюються точні великомасштабні карти. Серед них:"Карта Азиатской России” (СПб., 1865), видана під редакцією генерала А.Большева у масштабі 100 верст у дюймі, гравюрою на міді, на 8 аркушах. Є “Карта театра войны России против турок 1828 г.” (Санкт-Петербург, 1828), створена О.І.Максимовичем – визначним російським картографом, географом, математиком, офіцером Генерального штабу. Зберігається друге видання “Карты театра военных действий Маньчжурии, Японии и Кореи” (Санкт-Петербург, 1904). У текстовій частині подано цілий ряд фактичних матеріалів, цікавих для істориків, географів, політиків "Поверхность и население на Дальнем Востоке”, “Русские владения на Дальнем Востоке”, статистичні дані щодо складу та кількості японської армії і флоту, відомості про Маньчжурію, Китай, Корею, Монголію, Тібет, Японію.

Процес колонізації Азії, Африки, Полінезії змушував воєнно-топографічні служби різних країн переносити свої зусилля на картографування колоній. В Росії такі карти видавалися та передруковувалися. Серед них двокольорова “Генеральная карта Африки", вновь изданная в 1845 г. с дозволения Военно-топографического Депо” таКарта Австралии”, що вийшли друком у Санкт-Петербурзі.

Складали і друкували карти, як державні,так і приватні установи та організації. Одна із них - приватне картографічне підприємство О.О.Ілліна. Засноване у 1859 році, воно відрізнялося великими розмірами, досконалим технічним устаткуванням та якісною картографічною продукцією. У фонді є “Каталог картографического заведения А.Ильина” (Санкт-Петербург, 1909), виданий до 50-річчя цього закладу, та низка видань, відображених у каталозі. Наприклад, “Подробный атлас Российской Империи с планами главных городов” (Санкт-Петербург, 1876). Він містить “Карту Европейской Империи”,“Карту Европейской Росии с разделением на губернии”, гідрографічну, кліматичну, етнографічну карти; карти промисловості, залізниць, окремих губерній, зокрема, Харківської губернії з планом міста Харкова. Інше відоме підприємство, “Картографическое заведение А.Ф.Маркса”, виникло пізніше. Воно видало декілька невеликих кишенькових та учбових атласів, а також “Большой Всемирный настольный атлас Маркса”, над яким фахівці працювали майже 8 років. Два видання цього атласу (1905 та 1910 рр.) знаходяться в колекції рідкісних видань та рукописів ХДНБ. Редактором “Всемирного атласа” був видатний вчений у галузі картографії, океанографії та метеорології Юрій Михайлович Шокальський.

Одним із напрямків картографії XVIII – початку XIX ст. було державне межування (розмежування) Росії. Ця робота стала відправною для подальшого здійснення географічного, топографічного описи губерній, повітів, створення іх атласів, карт та планів. Значний інтерес викликає “Топографическое описание Харьковского наместничества”, представлене у фонді виданнями різних років. У передмові до видання 1888 року Д.І.Багалій зазначає, що воно містить надзвичайно докладний географічний опис Харківського краю, його топографії, найважливіших споруджень, шляхів, торгівлі, ремесел тощо. Є у бібліотеці “Атлас Харьковского наместничества 1787 г. с топографическим описанием” (Харьков, 1902), карти Харківської губернії різних років видання, “Карта Херсонской губернии” (СПб., 1880). Цікавим є видання “Уезды Киевский и Радомысльский: Стат. и ист. заметки о всех насел. местностях в этих уездах и с подроб. Картами их / Сост. Л.Похилевич” (К.: Изд. кн. – продавца Н.Я.Оглоблина, 1887.- IX., 284с.) та “Топографическое описание “Владимерской губернии, составленное в 1784 году” / Под ред. и с предисл. Г.А.Ряжского” (Владимир:Изд. Владимир. Учен. Арх. Комис., 1906. – 128 с., 16 вкл.).

У XIX – на початку XX ст. видавалися у великій кількості учбові, подорожні, довідкові карти та атласи.В колекції Бібліотеки представлений цілий ряд таких видань. Серед них: “Атлас исторический, хронологический и географический Российского госукдарства, составленный на основании истории Карамзина Иваном Ахматовым” (Ч. 1.- Санкт-Петербург, 1829), що вміщує “Карту для истории о происхождении и переселении народов”, “Карту для истории о таврах: древнейших обитателях Южной Росии”, “Карту для истории о Херсоне Таврийском, от самого его построения ираклийцами за 500 лет до Р.Х. до его разрушения в 1350 г. по Р.Х.”. “Географический атлас Древнего Мира, приноровленный к гимназическому курсу истории” (СПб. Б., 1850), містить карти Єгипту та Сірії, Палестини Палестини та Персидської монархії, Греції та Передньої Азії. “Атлас к 3-му изданию Физической географии Академика Ленца” (Б.м., 1865) має “Карту для показания распределения дождя по земной поверхности (пассатные ветры, муссоны, ураганы)”, показує розташування гір, річок, вулканів і кряжів Америки та Азії, термічні ізономалі тощо.

Цікавим виданням є “Историко-географический атлас Палестины, содержащий 18 карт, 5 планов и видов Иерусалимского Храма / Сост. М.Соловейчик” (СПб., Изд. Газ. “Разсвет”, 1913.- V, 8 отд. табл.). Історичним картам передують відомості щодо клімату та флори країни, геологічна карта Палестини, "Карта еврейской диаспоры в I в. после новой эры”, “Карта библейской этнографии” та інші.

Активне використання карт у різних сферах практичної діяльності сприяло їх подальшій диференціації. Поряд з подорожніми, морськими та іншими картами створюються спеціальні карти, що базувалися на досягненнях природничих наук: геології, метеорології, кліматології, географії, грунту, зоогеографії та інших. Наявний у фонді ХДНБ “Зоогеографический атлас” професора М.А.Мензбіра – посібник для курсу зоологічної географії з 30-ма таблицями, що ілюструють “животное население суши Земного Шара по зоологическим областям с объяснительным текстом и картой зоологических областей”. (М., Изд-во М. и С.Сабашниковых, 1912г.-12 л.).

Особливе місце серед історичних джерел посідають плани міст. Серед видань цього типу, що представлені у фонді книгозбірні, особливо цікавим є таке “Планы города Москвы XVII в." Изд. Комиссии печатания Государственных Грамот и Договоров, состоящей при Московском Главном Архиве Министерства Иностранных дел (М., Тип. Г.Лисснера и А Гешеля, 1898. – (Древнерусская картография. Вып. 1.). У передмові до нього говориться: “Рукописных планов Москвы XVII в., сохранившихся в наших архивах, известно очень мало: древнейшие из них относятся к 60 – 70-м годам сего столетия, к царствованию Алексея Михайловича”. Видання містить зменшені копії карт – рукописних російських планів Кремля, Китая, Білого та Земляного міст, а також Замоскворіччя – тих частин Москви, на які вона в минулому поділялася, з докладним описом розміщення будівель, монастирів, церков, приказів, подвір’їв, із зазначенням власників будинків.

Є “Атлас тридцати частей С.-Петербурга с подробным изложением набережных, улиц, переулков, казенных и обывательских домов”, скдадений Н. Циловим (СПб., 1840), зазначені споруди, вказано імена, чини, звання домовласників, подано характерні ознаки забудов (кам’яна вона, чи дерев’яна, кількість поверхів тощо), з алфавітним покажчиком прізвищ власників будинків та назв вулиць.

“Изъяснение плана С.-Петербурга, гравированного в 1853 году” (СПб., 1853) дає перелік різних частин міста, островів, річок та каналів, мостів, площ, вулиць, монументів, церковних будівель, палаців тощо. Зберігаються у фонді “План С.-Петербурга с показанием городских зданий, городских лечебных заведений, городских начальных училищ, камер мировых судей и городских земель” (СПб.,1889); “План города Иерусалима” (СПб., 1884) та “План города Лондона” (Париж, Б.г.), де графічно зображено всі споруди та будівлі міста.

У середині XIX ст., коли загальновизначеним стає величезне значення картографічного вивчення для економіки, оборони, транспорту, науки та культури країни, зростає інтерес до минулого картографії і, насамперед, до старих карт, виникає один із популярних до тепер напрямків історико-картографічних досліджень – факсимільна публікація пам’яток історії картографії з науковим коментарем. У фонді бібліотеки представлена низка всесвітньо відомих робіт тих часів. Стародавні плани та карти зібрано у виданні О.Данилевського “Карты Росии 1614 года: 1) Гесселя Гарритса. 2) П.Дейриарда” (Изд. Военно-учен. к-та Гл. Штаба. – Санкт-Петербург, 1901. – (Картографические материалы. Вып. 1). Видання містить староруську карту, яку складено за кресленням царевича Федора Борисовича Годунова, а у 1820 р. відтворено полковником П.Дейриардом. Цю карту було надруковано незначним тиражем, тому за короткий час вона стала бібліографічною рідкістю. О.Даниловський до своєї роботи додає її факсиміле. Автор наводить план Москви 1613 року Гесселя Гарритса, вважаючи, що одного цього плану достатньо для того, щоб відмовитись від звичного зображення Москви XVI-XVII ст. як хаотичного нагромадження кам'яних та дерев'яних споруд.

Праця Василя Ляскоронського “Иностранные карты и атласы XVI и XVII вв., относящиеся к Южной России”(К., 1898) дає докладний історіографічний огляд старовинних іноземних картографічних творів, присвячених Південній Росії, зокрема Лівобережній Україні, опис карт Левассера де-Боплана, Ісаака Массі, М.Г.Гаштольда, Фрідріха де-Віта, Герарда Меркатора та інших. Детально розглядаючи старовинні карти та атласи, дослідник доводить помилковість упередженої думки щодо пустельності місцевості і відсутності населення в значній частині Лівобережної України у XVI ст. До роботи додається багатокольорова імітація оригіналів карт та атласів із збереженням їх кольору та графіки. Читачі можуть ознайомитися з їх оформленням, помилуватися з витонченістю виконання, вишуканістю стилю, оздобленням позолотою, гравюрами тощо.

Є також дослідження Василя Ляскоронського “Гильом Левассер де-Боплан и его историко - географические труды относительно Южной России: 1.Описание Украины. II Карты Украины” (К., 1901) з оцінкою визначних праць Боплана, його біографією, відтворенням (у кольорі оригіналу) п’ятьох карт України з коментарем до них.

Зберігалося у фонді “Описание Украины” французького інженера, який, перебуваючи в Україні на спорудженні укріплень, багато часу віддавав створенню докладної карти України.

Вагомий внесок у справу факсимільної публікації та популяризації картографічних пам’яток минулого зробив В.Корд. Він виготовив зведення західноєвропейських карт із зображенням території Росії XVI – XVII ст. у декількох випусках “Материалов для истории русской картографии” (1899, 1909,1910). У 1931 р. побачив світ останній випуск під назвою “Матеріали до історії картографії України”. Всі випуски є у ХДНБ. Карти у роботах В.Кордта мають однокольорове відтворення оригіналу із збереженням його картографічної якості, що забезпечує можливість вивчення їх дослідниками.

Представленні у колекційному фонді картографічні праці, присвяченні вивченню старовинних карт, з детальним аналізом, висвітленням історії створення класичних творів, дослідженням методології та методів виконання, з висновками щодо їх прикладної та історичної цінності, їх значення як творів мистецтва.

Збереження для майбутніх поколінь картографічних творів минулого та введення їх у науковий обіг– відповідальна і конче необхідна справа сучасників.

За матеріалами.: Тараманова К.Д. Найцінніші твори з картографічного фонду ХДНБ ім. В.Г.Короленка // Документально-інформаційні ресурси ХДНБ ім. В.Г.Короленка. Зб. наук. ст. Вип.2. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г.Короленка. – Х.. 1996. – С. 49 – 59.