Фонди нот

ФОНД НОТНИХ ДОКУМЕНТІВ

Цілеспрямоване формування фонду нотних документів розпочалося у 1902 році, коли за ініціативою видатного бібліотекознавця Л.Б.Хавкіної у бібліотеці був організований нотний абонемент. Офіційне відкриття його відбулося 8 січня 1903 року. Членами комісії по створенню нотного абонента були відомі громадські діячі, композитори, зокрема засновник Харківського відділення Російського музичного товариства, директор Харківського музичного училища І.І.Слатін, приват-доцент Харківського університету, редактор газети “Утро” П.І.Ріттер, український композитор та музичний критик В.І.Сокальський. Відкриття нотного абонемента було горяче сприйняте сучасниками. Свої привітання з цього приводу надіслали Бібліотеці видатні композитори М.О.Балакірєв, М.В.Лисенко та інші.

З метою поповнення нотного фонду члени комісії звернулися до громадськості з закликом про пожертвування нот у фонд бібліотеки. На нього відгукнулися бібліотеки музичних товариств та консерваторій Москви, Петербурга, Києва, Тіфліса. Підтримали Бібліотеку видавець-меценат М.П.Бєляєв, яким у 1885 році було засновано видавництво «М.П.Бєляєв у Лейпцігу» з нототорговою базою у Петербурзі (він передав безкоштовно понад 500 прим. творів камерної музики М.О.Балакірєва, А.П.Бородіна, А.К.Глазунова, М.А.Римського-Корсакова та багатьох інших композиторів), П.І.Юргенсон, володар найбільшого московського видавництва, один із перших видавців творів П.І.Чайковського. У фонді зберігаються клавіри опер П.І.Чайковського “Орлеанская дева”, “Евгений Онегин”, “Пиковая дама”, “Мазепа” та інші твори цього композитора. Надходили подарунки від зарубіжних видавництв Берліна, Лейпціга, Штутгарда, а також від приватних осіб. Були одержані ноти від композитора та музичного критика Ц.Кюї, Л.Шестакової, сестри композитора М.І.Глінки, брата П.І.Чайковського – М.П.Чайковського, композиторів А.Т.Гречанінова, С.М.Майкапара та багатьох інших.

У 1903р. фонд нотних видань нараховував вже 1 873 примірники. На початку XX ст. поряд з названими вже документами у ньому були представлені видання інших популярних нотовидавців того часу, які відіграли значну роль у розвитку музичної культури. Зокрема, видавництва Стелловського, яке друкувало переважно твори російських композиторів. У фонді є твори М.І.Глінки, видані цим видавництвом, серед яких увертюра та антракти до опери “Князь Холмский” (Санкт-Петербург, Б. г.), опера “Жизнь за царя” (Санкт-Петербург, 1857). Видавництво Карла Олександровича Гутхейля (засноване у 1850 році), спеціалізувалося на випуску оперних клавірів російських, та і західноєвропейських композиторів. ХДНБ має ноти творів Ф.Абта, М.Балакірєва, А.Бойто, М.Глінки та багатьох інших авторів виданих Гутхейлем. Представлена продукція великого нотного видавництва “Бессель і К” (засноване у Петербурзі у 1869 р., воно випускало переважно оперні партитури з хоровими та оркестровими партіями.) - клавіри опер А.Г.Рубінштейна, Ц.Л.Кюї, П.І.Чайковського, М.П.Мусорського, ноти другої симфонії сі-мінор О.П.Бородіна (Санкт-Петербург, 1909), опери “Псковитянка” М.А.Римського-Корсакова (Москва, ценз. 1892). До послуг читачів також нотні видання, що вийшли друком у видавництвах Аксельрода, Безендорфа, Бернарда, Березовського, Бідермана, Бітнера, Боте і Бок, Брейткопфа і Хертеля, Гаслінгера, Редгарда, Гофмейстера, Гросса, Давінгофа, Дюран, Іогансена, Кістнера, Літольфа. Меречека, Петерса, Сімрока Форберга. Ціммермана, Шлезінгера, Шотта та інших.

На Україні найбільшим музичним видавництвом була фірма Л.В.Іздиківського (заснована у Києві у 1858 році), яка спеціалізувалася на випуску нотних творів українських та польських композиторів. Серед її продукції найбільш повно представлена творчість В.Заремби та інших значних композиторів України, якими закладалося підгрунтя для розвитку національної класичної музики у галузі хорового і сольного співу, інструментальної, камерної, симфонічної творчості тощо. У 1863 р. на сцені Маріїнського театру в Петербурзі була поставлена опера “Запорожець за Дунаєм” С.С. Гулака-Артемовського. З”явилися інші оперні твори, зокрема яскравого представника української музичної культури М.В.Лисенка, який у 1890 р. написав відому оперу “Тарас Бульба”. Його справу у другій половин XIX ст. продовжили композитори К.Г.Стеценко, Я.С.Степовий, М.Д.Леонтович та С.П.Людкевич. Творчість цих та багатьох інших українських композиторів достойно представлена у фонді Бібліотеці. Обсяг нотних зібрань зростав Бібліотеки зростав з кожним роком. У 1907 р. він становив 2 295 од.; 1909 р. – 2 499; 1911 р. - 2 698; 1913 р. – 2 764; 1917 р. – 2 888 примірників.

З 1918 по 1934 року Харків був столицею України і центром її музичного життя. Тут розпочалася діяльність українських композиторів В.Барабашова, В.Борисова, З.Заграничного, Д.Клебанова, Н.Коляди, Ю.Мейтуса, В.Нахабіна, М.Тіца, які підтримували зв”язки з Бібліотекою. У Харкові навчався (з 1910 по 1924 рр.) і розпочав композиторську діяльність Ісаак Йосипович Дунаєвський. У 1921р. в Бібліотеці відбулася перша “музична виставка”, де відомий композитор виступав з виконанням власних фортепіанних та вокальних творів. У великому читальному залі на вечорах “музичного читання”, “пісні та музики” та ін. Дунаєвський неодноразово акомпанував акторам та співакам, виступав у складі інструментальних ансамблів. Тож, Бібліотека була осередком популяризації музичної культури серед широкого загалу населення, що вимагало в свою чергу постійної актуалізації нотних зібрань. Поряд з творами музичної класики, значна увага приділялася придбанню видань музичної народної творчості, і передусім, - української. У фонді наявні зокрема видання серії “Бібліотека музичної етнографії”, серед яких особливим попитом користується таке: Ступницький В.П. Пісні слобідської України: Фонограф. Запис: Спів без супроводу. (К.: Держ. вид-во УРСР, 1929.-42с. – (Б-ка муз. етнографії).

Особливо активно нотний фонд став поповнюватися з 1932 року, коли книгозбірня почала одержувати всесоюзний безкоштовний обов”язковий примірник, у т.ч. нотних видань.

Середина 30-тих років. Бурхливого розвитку набула радянська музична культура. Створюються перші концерти П.Глушкова, Д.Клєбанова, В.Косенка, Л.Ревуцького. Вони наявні у фонді. Виходять праці з теорії музики, в тому числі харків”янина, відомого музикознавця Йосипа Михайловича Міклашевського. Є його твір “Очерк деятельності Киевского отделения императорского Русского музыкального общества (1863 - 1913). По случаю, исполнившегося 50-летия” (К., 1913) та інші. Йосип Михайлович був ініціатором проведення у бібліотеці таких оригінальних і корисних культурних заходів як відкриті безкоштовні лекції-концерти, що завжди збирали велику кількість слухачів. З діяльністю іншого Міклашевського, теж музикознавця, Миколи Миколайовича, пов”язана організація у ХДНБ в 30-х роках каталогу нот і книг з музики. Цю роботу продовжив відомий композитор та музичний діяч С.П.Дрімцов, (він працював у ХДНБ з 1934 року, хоча контакти його з Бібліотекою були значно давнішніми). Очоливши музичний відділ, Дрімцов здійснював величезну роботу по обліку, систематизації, вивченню нотного фонду, робив усе можливе для його поповнення. Так, він організовував концерти робітничих хорів у великому читальному залі, а виручені кошти передавав на потреби музичного фонду. Вбачаючи успіх музичної освіти у тісному зв”язку з музичним фольклором, Сергій Прокопович упорядкував (у 1919р.) збірку українських народних пісень для початкових шкіл, яка дбайливо зберігається у фонді Бібліотеки. Поряд з піснями, записаними і обробленими автором збірки, до неї включені твори М.Лисенка, Лесі Українки, К.Стеценка, О.Кошиця, Ф Колесси та інших дослідників народної пісні. У Вятській губернії він збирав зразки місцевого фольклору і обробив їх для голосу з фортепіано. У фонді знаходиться цей рукопис: “В тюрмі. Із цикла “Північ далека”. Крім того, представлені його гумореска “Мартин Гак” (Харків. 1928), музика до трагедії О.Блока “Роза и крест” (Харьков, Б. г.), низка інших вокальних та народних творів, що складають значну частину творчої спадщини Дрімцова.

Музичне життя років Великої Вітчизняної війни найбільш вагомо характеризує пісенна творчість. У фонді чимало зберігається пісенних творів, особливо композиторів-харків”ян. Кращі з них увійшли до збірки пісень Вітчизняної війни, складеної до річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників. Вона вийшла у 1944 р. у видавництві газети “Соціалістична Харківщина”. Серед інших збірок воєнного часу такі: Вериківський М. Пісня українських партизан: Хор без супроводу / Сл. К Герасименка (Харків, 1945); Вокальные произведения белорусских композиторов: Пение с ф-п. (Москва – Ленинград, 1944); Песни Великой Отечественной войны: Пение с ф-п. – Вып. 1-9 (Москва, 1944).

На початок 1957р. обсяг фонду нотних видань становив вже 54,5 тис. примірників. З 1969 року, коли Бібліотека перестала одержувати безкоштовний обов”язковий примірник, основними джерелами комплектування нотних видань стали Московський центральний колектор наукових бібліотек, Харківський обласний Бібліотечний колектор та книжкові магазини. У 1980р. нотний фонд складав вже 91,7 тис. примірників і став одним із найбільших серед спеціалізованих фондів бібліотек України. У 2000 році обсяг фонду становив 104 тис прим. музичних видань різноманітних типів, жанрів, видів і форм.

Гордістю бібліотеки є колекція рукописів українських та російських ірмолоїв (збірок ірмосів православного богослужіння XYI – XIX ст.), октоїв (збірки православних пісень для 8 голосів), видання з автографами, та дарчими написами композиторів Ф.Ф.Богданова, А.Гречанінова, В.І.Сокальського, священників В.Лебедєва (автора збірки пісень для шкільних хорів, 1902 р.) та М.Матвєєвича (укладача збірки хорів, 1914 р.). Є ноти з автографами Еміля Гілельса та Ріхарда Штрауса. Дарчі написи Харківській громадській бібліотеці зроблені на таких виданнях, як: Полфьоров Я.Я. Покажчик музичних творів до слів та на твори Тараса Шевченка (Полтава, 1929); Карасєв А.Н. Нотная грамота: Опыт самообучения пению. – Ч.1 (Пенза, 1901); Ч. 2 (Москва, 1900); Булич С.К. “Дедушка русского романса” - Н.А.Титов (1800 - 1875) (Санкт-Петербург, 1900); Булич С.К. Александр Егорович Ворламов (1801 - 1848). Несколько новых данных для его биографии (Санкт-Петербург, 1902).

Значну цінність становлять різноманітні факсимільні видання, зокрема, такі, як: Чайковський П. Времена года. Для фортепиано. Факсимеле (Москва, 1978); Шлиссельбургские мотивы: (Пение с ф-п. Напевы С.И.Лапшина. Слова В.Фигнер ( Москва, 1967). Факс. изд. На тит. л.: Песни узников Шлиссербурга.

Серед рідкісних видань нотні твори, видані за життя авторів. Зокрема твори вітчизняних та російських композиторів XIX- початку XX ст. А.С. Аренського, М.О.Балакірєва, А.С.Даргомижського, М.А.Римського-Корсакова, А.Г.Рубінштейна, А.Н.Скрябіна, П.І.Чайковського, Ц.Кюї, зарубіжних композиторів Е.Х.Гріга, Ш.Ф.Гуно, А.Дворжака, К.А.Дебюссі, Р.Леонкавалло, Ф.Ліста, Ж.Массне, К.Міллекера, С.Монюшка, Дж. Пуччіні, К.Рейнека, П.Сарасате та інших.

Тож нотні зібрання видань ХДНБ – це вагома складова єдиного нотного фонду держави.