Любов Борисівна Хавкіна

Харківський період діяльності (1871-1918)

portret
До 140-річчя від дня народження

Л. Б. Хавкіна і Харківська громадська бібліотека
Оцифровані ресурси
Література
Про проект



    Ім'я цієї людини часто згадується в колі спеціалістів. Видатний бібліотекознавець, історик, педагог, теоретик і практик бібліотечної справи, один з фундаторів бібліотечної школи в Харкові, більше того, організатор бібліотечної справи в Росії, автор цінних праць з бібліотекознавства і не тільки.

    Постійний пошук нового, численні поїздки, невпинне самовдосконалення... її цікавило все, і багато в чому вона була першовідкривачем, зачинателем. Її життя було насиченим і активним. Не менш насиченим був і харківський період діяльності Любові Борисівни Хавкіної. Саме в Харкові вона розпочала свій життєвий і творчий шлях, у подальшому позначений почесним званням та іншими урядовими нагородами. Тут вона народилася, провела дитинство, юність, почала працювати. У Харкові вона написала близько ста книг і статей з питань теорії і практики бібліотечної роботи.

    Любов Борисівна Хавкіна народилася 24 квітня 1871 року в сім'ї лікарів. Сім'я була велика: батьки і троє дітей. Батько - відомий в місті лікар, перекладач праць визначних німецьких медиків, мати - фельдшер. Обоє були членами Харківського товариства грамотності і Товариства піклувальників про бідних студентів вищих навчальних закладів.

    Діяльність батьків позначилася на вихованні й освіті дітей, всі троє згодом стали активними членами Харківського товариства грамотності. Любов Борисівна, після закінчення із золотою медаллю жіночої гімназії, 17-річною дівчиною почала працювати вчителькою Недільної школи для жінок. Школа була заснована Христиною Дмитрівною Алчевською, щоб надати початкову освіту жінкам і дівчатам нижчих класів суспільства. Саме Алчевській зобов'язана Хавкіна вибором життєвого шляху, становленням як педагогога-просвітителя, громадського діяча. Протягом трьох років вона викладала в цій школі, керувала позакласним читанням трьох груп, рецензувала книги, брала участь у щотижневих педагогічних зборах.

    Робота в школі була виключно громадською, тобто без будь-якої платні, що свідчить про щире бажання дівчини нести освіту в народ, ділитися знаннями з тими, кому навчання було недоступне. Почавши свій трудовий шлях у Недільній школі, через десять років Любов Борисівна була удостоєна срібної медалі на Олександрівській стрічці та адреси від учителів. Таким чином були визнані її педагогічні здібності та просвітницькі заслуги.

    Одночасно з роботою в школі Л. Б. Хавкіна працювала в Харківському товаристві грамотності, яке опікувалося установами для найбідніших верств населення. 1 грудня 1891 року було відкрито Першу безкоштовну читальню-бібліотеку при цьому товаристві, в організації якої вона брала активну участь: підбирала та обробляла книги, склала і видала друкований каталог, влаштовувала для читачів популярні лекції та концерти. Саме ця громадська робота вплинула на вибір майбутньої професії Любові Борисівни, вже тоді вона вирішила пов'язати своє майбутнє з книгою, з професійною бібліотечною діяльністю.

    Пізніше, згадуючи про Харків, Хавкіна писала "…чем он богат был - это общественным духом", тут навіть "создавалось нечто вроде "школы общественных деятелей"... ця сторона життя її вабила особливо, і все її подальше життя є підтвердженням цьому.

    Зовсім недовго пропрацювавши в Харківській громадській бібліотеці, вона виїжджає на навчання в Німеччину, вступає на філологічний факультет Берлінського університету. Зарахували її не без перешкод, вільною слухачкою. У ті часи жінки допускалися в університет лише як виняток. Вільний час у Німеччині та канікули у Франції Хавкіна присвятила відвідуванню бібліотек і ознайомленню з бібліотечною справою цих країн. Саме тоді визначилася одна з основних ліній її діяльності - вивчення і пропаганда досвіду постановки бібліотечної справи в зарубіжних країнах. Любов Борисівна постійно стверджувала, що необхідно підтримувати відносини з бібліотеками інших країн, впроваджувати в практику вітчизняної бібліотечної справи кращий світовий досвід. Своє бачення і досвід вона пропагувала в численних статтях і нарисах.

    Можна стверджувати, що Л. Б. Хавкіна стала одним з кращих фахівців у бібліотечній справі, адже вона не тільки вивчала особливості бібліотечної справи зарубіжних країн, але й встановлювала зв'язки із закордонними бібліотекознавцями. Цьому, безумовно, сприяло знання іноземних мов, що давало можливість знайомитися з працями бібліотекознавців зарубіжних країн в оригіналі. Цьому, безумовно, сприяло знання іноземних мов, що давало можливість знайомитися з працями бібліотекознавців зарубіжних країн в оригіналі.
Л. Б. Хавкіна вільно володіла французькою,
німецькою, англійською, італійською,
іспанською та польською мовами,
перекладала зі шведської, норвезьської,
голландської

    У 1906 році, вийшовши заміж, Хавкіна переїжджає до Єкатеринодара, але не полишає наукової діяльності. Вона перекладає наукову, художню та дитячу літературу, публікує статті та огляди в журналах "Русская школа", "Просвещение", "Вестник воспитания", "Для народного учителя". Водночас вона є членом редакційної комісії зі створення "Народной энциклопедии научных и прикладных знаний". Це видання являло собою колективну працю великої кількості авторів і було першою спробою донести в доступній формі наукові знання до різних верств населення. Хавкіна є автором ряду статей у цьому виданні - "Загадки материальной культуры", "Первобытные люди", "Народные читальни-библиотеки".

    У 1911 році, перенісши тяжку втрату (хворобу та смерть чоловіка), вона повертається до Харкова і працює все з тим же натхненням.

     У цей час видає книгу "Руководство для небольших библиотек", яка згодом перевидавалася шість разів. Любов Борисівну запрошують до Москви, де обирають членом Російського бібліографічного товариства. Хавкіна пропонує університету А. Л. Шанявського організувати бібліотечні курси і зустрічає підтримку і розуміння. Курси були організовані і у 1912 році вона переїжджає до Москви, де призначається секретарем курсів. За період 1913 - 1917 рр. курси закінчило близько 1000 бібліотекарів. Відгуки слухачів курсів говорять самі за себе: "Курсы дают такую массу материала, что едва голова успевает его переваривать, кроме того, дороги курсы тем, что во всем чувствуется абсолютно бескорыстное отношение к делу, во всем светится любовь и энтузиазм", "Эти курсы заставили меня полюбить и библиотеку и библиотечное дело".

    Тим часом Хавкіна продовжує знайомитися зі станом бібліотечної справи в зарубіжних країнах. У 1914 році вона їде до США на літні курси в бібліотечну школу міста Олбані, штат Нью-Йорк, відвідує бібліотеки в Чикаго та Каліфорнії, Гонолулу та Японії. Після повернення видає книгу "Нью-Йоркская публичная библиотека". Загалом Л. Б. Хавкіною був висвітлений досвід бібліотек Австралії, Англії, Бельгії, Німеччини, Голландії, Данії, Індії, Іспанії, Китаю, США, Фінляндії, Франції, Чехословаччини, Швеції, Японії та ін. країн.

    За деякий час, за підтримки ХГБ та Товариства грамотності, у Харкові було відкрито філію Російського бібліотечного товариства, куди увійшли працівники громадської та університетської бібліотек і народних читалень. Цьому значно посприяла знову ж таки Л. Б. Хавкіна, яка на той час очолювала це Товариство у Москві. Харків був одним з перших міст України, де, за прикладом російських бібліотекарів, було відкрито таке товариство.
Спадщина Л. Б. Хавкіної - понад 500 одиниць друку: книги,
статті, доповіді, у т.ч. іноземними мовами, рецензії та
огляди, статті з музики і літератури, переклади наукових
праць, художніх творів, передмов тощо, талановиті
обробки оповідань для дітей

    Тут Хавкіна читала курс "Бібліотечна справа та добір книг". Були також організовані короткотермінові курси з підготовки бібліотекарів, на яких Хавкіна читала лекції "Розповідь як метод викладання", "Народна популярна література і бібліографія".

    У 1920 році Хавкіну призначають директором Кабінету бібліотекознавства в Москві, вона переїжджає туди остаточно, і саме ця дата вважається закінченням її діяльності в Харкові.

    Активна громадська і професійна діяльність, різнобічність інтересів дозволили їй стати яскравою особистістю, заслужити авторитет, визнання громадськості. Широкий кругозір, знання зарубіжного та вітчизняного досвіду, вільне володіння іноземними мовами, музичне обдарування, жіноча чарівність, безсумнівно, створювали навколо Любові Борисівни атмосферу, яка забезпечувала їй симпатії оточуючих.


вгору