Робота з кадрами у бібліотеках в інформаційному
середовищі»
Бібліотекар – одна із тих унікальних професій, якою не можна оволодіти,
отримавши «формальну» освіту, життя вимагає необхідність оперування
бібліотекарем не тільки традиційними професійними знаннями та вміннями, але й
змушує оволодівати якісно новими та шукати інших підходів до вже традиційних
форм роботи з кадрами в бібліотеках в інформаційному середовищі.
Взагалі, будь-яка освіта повинна
бути адекватною до змін в суспільстві та в оточуючому середовищі, змін, які
несе стрімкий розвиток нових інформаційних технологій. Тому ідея безперервної
освіти, яка реалізується завдяки програмам постійного навчання, перенавчання та
підвищення кваліфікації притаманна бібліотечним працівникам, бо вони самі
зацікавлені в оновленні професійних знань – без цього неможливе поліпшення
якості бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів.
Напевно, кожна бібліотека,
враховуючи сучасні умови соціально-економічного розвитку, обирає свої
пріоритети в роботі з кадрами. Напевно, кожному керівникові відомі загально
прийнятні тенденції розвитку проблеми підвищення професійного рівня сучасного
бібліотекаря і в світі, і в нашій країні. Але разючі відмінності у вирішенні
цього питання демонструють посткомуністичні європейські країни, які інтегрували
в інформаційне поле ЄС доказавши, що саме інформатизація суспільства є тим засобом, що
трансформує бібліотеки в гнучкі та динамічні заклади, здатні задовольнити
зростаючі інформаційні потреби користувачів, відповідно перетворюючі бібліотекаря на менеджера інформаційного
продукту та його маркетингу, консультанта, аналітика, інструктора, менеджера
змісту Інтернет.
Знайомство з вирішенням проблем розвитку професійної компетенції в
європейських країнах демонструє, що кадрова політика орієнтована на європейську
уніфікацію та стандартизацію підготовки та додаткового навчання бібліотечних
працівників.
В багатьох країнах Центральної та Східної Європи
існують офіційні документи відповідних міністерств про додаткову освіту
співробітників бібліотек, які, в свою чергу, базуються на основі «Європейського
стандарту щодо вмінь професіоналів
бібліотечного та інформаційного обслуговування», «Європейського
стандарту компетентності» та «Європейської ліцензії по комп’ютерним знанням»,
на державних програмах по інформаційному обслуговуванню населення в бібліотеках
цих країн. Така ситуація не може не
впливати на характер і зміст професійних функцій бібліотечного
працівника, вона вимагає докорінних змін набутого досвіду від фахівця.
Зрозуміло, що питання подальшого
покращення професійної компетентності завжди було актуальним для бібліотечних
співробітників нашої країни. Намагаючись привести до відповідності вміння та
навички в сфері бібліотечно-інформаційного обслуговування, кожна бібліотека
самотужки обирає шляхи вирішення цієї проблеми, бо українські бібліотеки не
встигають адекватно реагувати на зміни в суспільстві, а звідси неспроможність
існуючих ресурсів бібліотеки забезпечити сучасні потреби користувачів. Мусимо
констатувати, що здебільшого, ці шляхи залежать від матеріально-технічної бази
кожної конкретної бібліотеки. Якщо шукати узагальнених вимог для бібліотекарів
України щодо підвищення професійного рівня, то треба орієнтуватися на модельний стандарт публічної бібліотеки – від сільської
до ОУНБ (нині відсутній), і тоді, досвід, що набули країни Центральної та Східної Європи, можна використати і у нас.
Але треба розуміти в повній мірі, що мова
повинна йти не про пріоритетні напрямки в
роботі з кадрами в бібліотеках в інформаційному середовищі, а про докорінну
трансформацію системи підготовки та підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів.
Не треба зайвий раз «вигадувати велосипеда», треба взяти до уваги та критично
переосмислити чужий досвід в удосконаленні системи підвищення кваліфікації. Врешті
решт, в багатьох бібліотеках діють цільові програми постійного навчання, перенавчання
та підвищення кваліфікації, поповнення професійних знань, використовуються
різноманітні форми (самоосвіта, тренінги, семінари, конференції, школи професійної
майстерності, курси підвищення кваліфікації тощо), саме це допомагає
бібліотекам виживати в складні часи фінансової скрути, в складних умовах
конкуренції з боку альтернативних інформаційно-пошукових структур. Але
хотілося, щоб наша держава опікувалася додатковою
освітою бібліотечних фахівців на такому ж рівні, який досягнуто
бібліотеками посткомуністичних країн Європи. Наприклад, трансформація системи
підготовки та підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів Чехії, Польщі,
Словенії, Болгарії проходила в декілька етапів, починаючи з прийняття офіційних
документів про обов’язкову додаткову освіту працівників бібліотек, потім
створювалися центри додаткової освіти в столицях цих країн та курси в обласних
бібліотеках, і як інструмент керівництва процесом додаткової освіти був
створений кінцевий документ – «Путівник з професійної компетенції бібліотечних
та інформаційних працівників», та каталог (перелік) робіт, що виконуються
бібліотеками та постійно корегуються в зв’язку зі змінами в діяльності
бібліотек.
Слід визнати, що пріоритети в
навчанні кадрів у цих країнах надавалися в галузі інформаційно-комунікативних
технологій, починаючи з роботи на комп’ютері (монітор, клавіатура, системний
блок, інша периферія), робота з текстовим редактором WinWord, з таблицями на базі Exсel, створення та використання БД, оволодіння
презентацією, робота в Інтернет і по E-mail.
Звичайно, високу оцінку в наданні
знань в сфері інформаційно-комунікативних технологій отримали офіційні
структури, бо вони по успішному закінченню навчання надавали претендентам сертифікат, завдяки якому бібліотекар
отримував право професійно працювати на комп’ютері, ставав професіоналом у
галузі інформаційно-комунікативних технологій.
Професійну компетентність
бібліотечних кадрів в нашій країні треба розглядати в контексті модернізації
бібліотек, не зважаючи на невідповідність фінансування реаліям життя. Процес
розвитку інформаційного середовища не стоїть на місці, він поступово набуває
обертів, незалежно від труднощів, в яких перебуває багато бібліотек в Україні.
На жаль, деякі бібліотеки ще стоять осторонь прогресивних зрушень, але ж
еволюційні зміни вже торкнулися такого соціального інституту як бібліотека в
цілому, незалежно від матеріально-технічного оснащення кожної окремої книгозбірні, бо бібліотека – невід’ємна складова частина такого поняття як інформаційне середовище, бо саме в
бібліотеці зберігається та надається користувачам певний запас інформації,
зафіксованої на будь-якому носії. - інформаційний ресурс, більше того,
бібліотека є системою, яка сама організовує інформаційний ресурс суспільства.
Список використаної літератури
Заступник директора
з
наукової роботи
Сумської ОУНБ Н.В.Дмитракова