Архівні фонди

Маргарита Орестівна Габель народилася 1 (13) листопада 1893 р. в родині активних діячів Харківської громадської бібліотеки й організаторів її праці. Батько – Габель Орест Мартинович – поляк, революціонер-народник, з 1881 р. жив під наглядом у Харківській губернії, з 1893 р. протягом двох десятиліть був членом правління Харківської громадської бібліотеки, з 1899 р. став членом будівельної комісії, з 1905 р. – товаришем голови, з 1906 р. – членом української комісії, створеної для організації українського відділу. Мати – Габель Августина Станіславівна – член Харківської громадської бібліотеки з 1890 р., одна з організаторів її філій. На зламі ХІХ–ХХ ст. у цій бібліотеці працювали й старші сестри – Валерія Орестівна та Людмила Орестівна.

1919 р. Маргарита Орестівна Габель закінчила Харківський університет. На початку 20-х рр. була науковим співробітником науково-дослідної катедри історії європейської літератури Харківського інституту народної освіти (ХІНО). 1922 р. бібліотека колишнього Імператорського Харківського університету отримала назву «Центральна науково-навчальна бібліотека». У цей час (1921 р.) М. О. Габель працювала над упровадженням в українських бібліотеках міжнародної десяткової класифікації літератури (МДК). 1923 р. її ім’я присвоєне педагогічному відділу ЦННБ, де М. О. Габель разом із видатним бібліотекознавцем К. І. Рубинським здійснила значну роботу з рекаталогізації.

1940 р. М. О. Габель захистила дисертацію, здобувши науковий ступінь кандидата філологічних наук. Досліджувала історію російської літератури ХVІІІ–ХІХ ст.

У ХДНБ ім. В. Г. Короленка працювала з кінця 1920-х до 1949 р. Доцент-філолог М. О. Габель розпочала працювати в бібліотеці за сумісництвом у відділі іноземної літератури. 1934 р. очолила книгознавчу групу відділу зберігання фондів, для якої розробила програму діяльности в трьох напрямках: історичному, мистецтвознавчому, краєзнавчому. 1936 р. книгознавча група включена до наково-методичного відділу, а 1940 р. реорганізована у відділ стародруків та рідкісних видань. Саме М. О. Габель ініціювала створення відділу рідкісних видань і рукописів (назва цього підрозділу не була сталою). 1941 р. М. О. Габель евакуювалася до Оренбурґа (тоді – Чкалова), а головним хранителем фонду пам’яток в умовах німецької окупації став Сергій Ставровський (помер із голоду 1942 р.). Із 1944 р. М. О. Габель повернулася до рідного міста й 18 липня знову обійняла посаду завідувача відділу стародруків, рідкісних видань і рукописів бібліотеки. Під її керівництвом цілком упорядковано фонд пам’яток, підсумовано втрати за роки війни.

1949 р. М. О. Габель вимушена була залишити працю в бібліотеці «за власним бажанням» під час чергової хвилі ідеологічного тиску тоталітарного режиму на інтеліґенцію, цього разу в формі «боротьби з безродними космополітами». Як польку родом і доньку австрійського підданого, М. О. Габель звільнено також із Харківського педагогічного інституту. Того ж 1949 р. вона домоглася зняття з себе звинувачень у пропаґанді «буржуазно-естетської методології» і поновлення на посаді в інституті, до якого, однак, не повернулася. Трудовий шлях завершила в Харківському бібліотечному інституті (тепер – Харківська державна академія культури), постійно консультувала працівників ХДНБ ім. В. Г. Короленка.